Знову білим вифарбувала зима все те чому радіє душа влітку. Яскраво білим виграє сонце, що неначе котиться цим цнотливо-білим килимом у весну. Легені вщерть повні морозяного повітря, що аж переймає дух. Шурхххх... Шурхххх... Видає нагора кожен зроблений мною крок.  Крок вперед. А може крок на місці? Крок в мрію? Чи все таки крок у память? Байдуже! Відомо одне – це крок до тебе!