Мобильный LiveInternet Пізня осінь.. | С_СОБОЙ_НА_ТЫ

Авторизация

Дневник С_СОБОЙ_НА_ТЫ Лента друзей - Дневник - Полная версия

Пізня осінь.. 19-10-2006 14:13 к комментариям - к полной версии - понравилось!

В твоїх руках яскраві барви осені, яка немов на прощання виграє неймовірним блиском різноманіття кольорів. В думках мрії. В душі пустка. Ностальгія за літом. Сонце щоразу все важче долає шлях по видноколу, втомлене за літо все нижче і нижче піднімає свою гарячу голову. Ще світить – хоч вже й не гріє! Паморозь на зеленій ще траві, як перший передвісник зими. Іній химерний якийсь і неприродній перетворює, ніби перемальовуючи, літні палітри квітів в монотонні брудні кольори пізньої осені. Депресія, яка ніби витає в довкіллі, видає “на гора” найрізноманітніші емоції людських облич – в яких переважає якийсь дивний сум, вдавана заклопотаність і навіть байдужість. Все в стані очікування - морозу, снігу, льоду, холодної і такої довгої зими. А вуста? Твої вуста дарують осінні вірші:

Осінній сум шепоче жовтим листом,

Осінній дощ стікає по щоці,

А я іду чужим – вже рідним містом,

І хризантеми схилені в руці.

Вони не винні, що цвітуть в цю пору,

Коли лиш хмари і дощі, дощі…

І я не винна… Але ми поборем

Осінній сум в брезентовім плащі.

Вони цвітуть, хоч голови схилили,

У осені крім смутку є й краса.

Які б там грози, громи не гриміли,

Та все одно я вірю в чудеса.