[400x544]Все те ж страшенно розумне і симпатичне дівчисько вкотре нагадало: не забувай, старий цапе, що іншим людям, а надто - страшенно розумним і симпатичним дівчиськам властиво інакше, аніж старим цапам сприймати деякі речі. На цілком невинне (на погляд старого цапа) припущення про множинний характер об'єктів, здатних викликати її захоплення пролунало жартівливо-обурене: як ти можеш таке казати добропорядній дівчині?!...

- То ти - добропорядна?

- А ти якою мене вважаєш?

- Мені видалася нормальною...

Далі - комбінація міміки та жестів, що давала ясно до зрозуміння: ну ти й старий цап! :) І пізніше на промимрені перепрошення - "дай спокій, я вже забула (тобто - старий цап та й годі, дай мені таки спокій). :)

Чорт, ціла моя брехлива цапина натура завжди спотикається об деякі речі. "Добропорядність" - що за гидота. Для старого цапа - "святенництво", "лицемірство" (що, зрештою, те ж саме), "посередність", "банальність", "нудота зелена" і таке інше. Але страшенно розумне й симпатичне дівчисько, припускаю вкладало сюди трохи інший зміст. Якщо не лукавило. Бо релятивізм молодих кобіт, в т.ч. моральний, інколи здатен збити з пантелику. Якщо факти протирічать їх уявленню про себе - тим гірше для фактів. Але мене не на жарт забрало інше - чому мене так нудить від  "добропорядності"? І чи існує прийнятний для мене її тип? Подумаю-но про це згодом (© Скарлет О'Хара).....