Ліс у зелені.
Ти - у зеленій сукні.
Золотом - спалах кіс...
Схопившись за руки, кружляєм без ліку
Часу в нас:
Від зорі до полудня.
Сум у душах проріс...
Бо з тінЯми і нам розчинитись навіки...
По-англійськи не виходить. Виходить по-єврейськи. Не піти мовчки, без прощань та іншої зайвини, бо досить і того, що сам зайвий. А прощатись (відверто чи, як вона каже "із загогулинами") і не йти. Бо не йдеться. Бо ніхто не жене, не відганяє. Навіть нема з ким стати чоло до чола. Хіба із собою. Завідомо програшна позиція. І ще цікаво. Бо не розумію не лише її, як з'ясувалось, але й себе (теж мені дивина). І відкриваю щоразу речі, які не вписуються аж ніяк у прості правила, за якими сподівався жити. Є що сказати. Але не зараз. Хай відстоїться й ілюзії осядуть на дно.
На шкірі у озера
Жодної зморшки:
Перед світанком
Вітер лінується.
Заліг під вербою
У прілому листі...
Спить? Ба, ні!
Він тобою
В пів-ока милується.
Босоніж, тихим шелестом-шурхотом
Щось виконуєш... Вальс? Полонез?..
Легко так: і трава не вгинається.
Вгнувсь лиш обрій - йому напереливки
Під вагою принишклих небес.
Чи повториться чудо?
Скажіть як є.
Чи, як люблять англійці,
May be...
Скриню, повную чар
Відімкнув і несу
Чарівні черевички тобі...
НЕСПОДІВАНА (лірика)
Я, мабуть надто нудно і довго
Зупинявся і міркував.
То ж стріляйте і не залишайте
Ні собі, ні мені
Ні хвилини
Ні години...
Чи може епохи...
Бо все буде як завжди, колєги:
Я пошию вас в дурні! Без решти.
Коханкам подарую набої,
Що ви цілили ними у серце.
І було це цілком, навіть, слушно,
Лиш не знали малої деталі:
Що стріляй, не стріляй, а немає
В мене в грудях вразливого серця.
Бо його, не питаючись, взяло
І стиснуло у жмені тендітне,
Але вам н е д о с я ж н е дівчисько
Вік живи, вік учись... і нічого не навчишся. Всі річки насправді течуть не "з" - "в" а по колу. І можна заходити туди скільки хочеш разів. І потрапляти в ту саму річку. От тільки пити вже несила. Пройшли дощі і змили в течію забагато лайна.
- Доктор, когда я с женой, у меня болт смотрит на ботинки.
- Поставьте ботинки на шкаф! Следующий!
- Доктор, я постоянно чего-то боюсь, без видимой причины.
- Сестра, слабительное. Пейте, будет вам причина. Следующий!
- Доктор, что-то я писаю в две струи.
- Бабушка, вставьте пуговицу, будет четыре. Следующий!
- Доктор, у меня кашель.
- Сестра, слабительное. Всё, теперь не кашлянёте. Следующий!
- Доктор, у меня постоянный понос, в туалет по 10 раз в день бегаю.
- Сестра, слабительное. Теперь не будете бегать, будете там жить. Следующий!
- Доктор, плохо срастается нога после перелома. Постоянно хожу на костылях.
- Сестра, слабительное. Сейчас костылики-то бросите! И побежите! Следующий!
- Доктор, я каждое утро во влагалище нахожу маленькую почтовую марку. Посмотрите, уже целый альбом набрала.
- Это не марки, а наклейки от бананов. Вот вам направление к окулисту. Следующий!
- Доктор, меня почему-то никто не замечает!
- Следующий!
- Доктор у меня запор!
- У меня тоже не шестисотый Мерс, но я об этом на каждом углу не кричу!
Следующий!
- Доктор, у меня с ногами плохо!
- С ногами хорошо, без ног плохо... Следующий!
- Доктор, каждый раз, когда я чихаю, я испытываю оргазм. Что мне делать?
- Гм... Нюхать табак! Следующий!
- Доктор, помогите, мне уже 28 лет, а волосы на интимных местах так и не растут!
- Скажите, а сколько раз в неделю Вы занимаетесь сексом?
- Ну 15-20 раз...
- На автобанах тоже трава не растёт. Следующий!
Настроение сейчас - хм...
[280x421]
Без назви
Ніжні, дрібні, срібні ноти.
Голос стих - вони зостались.
В закамарках, в закапелках
Дзеленчать собі тихенько.
Ні у пам\\'яті, ні в серці
Вже нічого не тривожать...
Лише зрідка, як відчують
Поклик з неба, де спокусник
Їх зачепить повний місяць,
Знов виблискують сріблясто
Розсипають звуки-іскри,
Гострі цвяшки ностальгії...
![]()
ОРХІДЕЯ
Ти не вмієш бути одна.
Кнопку «пошук» без ліку натиснуто.
У темряві кухні голяка і навпомацки
Доливаєш укотре в фужер вина
Ще ковток і сповзаєш
У відро із помиями: нездійсненними мріями.
Й киснеш там, розглядаєш старі цяцьки,
Креслиш пальцем доріжки у крихтах.
Щоб такі ж пролягли попід твій поріг
І привели його, наступного…
Шукача підклеєних горщиків
І з любов’ю варених борщиків…
Що шукатиме крапель ніжності
У судомах зелених паростків
Ставши квітці харчем і опорою.
чорт! А щоденник виявляється досі існує... Як покинута коханка, пролежав зі всіма бздурами й таємницями добрих чотири роки...
Это цитата сообщения Парашутов Оригинальное сообщение
ЖИВОПИСЬ О ЖИВОПИСИ (ЧАСТЬ 8 - ГАЛЕРЕЯ ПОПОЛНЯЕТСЯ (Иностранцы))
[425x428]Томас Фернли
Уильям Тернер лакирует свою картину 1837 г.
[536x364]Пьер-Нолак Берге Студия Фра Филиппо Липпи в Алжире.1863 г.
Это цитата сообщения ieroglif Оригинальное сообщение
Семь нот...
[250x364]Знакомые каждому названия нотной гаммы — от «до» до «си» — были в XI веке введены в обиход монахом-бенедиктинцем Гвидо Д`Ареццо и обозначали первые слоги слов молитвы к Иоанну Крестителю. В ней содержалась просьба о сохранении силы голоса: «Дай нам чистые уста, св. Иоанн, чтобы мы могли всей силой своего голоса свидетельствовать о чудесах твоих деяний»:
UT queant laxis
REsonare fibris
MIra gestorum
FAmuli tuorum
SOLve polluti
LAbii reatum
Sancte Ioannes.
Первая нота «ут» изменила свое название на более благозвучное «до» в XVII веке, последняя же, «си», хоть и не вполне согласуется с первым слогом имени святого, но так удобнее петь.
Для указания требуемой высоты тона Гвидо использовал левую руку. Кончики и суставы каждого пальца означали определенный звук. Это позволяло ему показывать хору, какие ноты петь.
Гравюра «Гвидонова рука».
1547 г., Венеция
[200x258]Чотирикласна школа у нього позаду. Ніяких особливих успіхів. Зрештою - ніяких успіхів. Окрім одного - вирізнився здібностями до малювання. Ще третьокласником зробив заяву:
- я талановинитий художник!...
- хто тобі сказав?
- всі в школі так кажуть...
Слід віддати належне - малювати любить, а надто ліпити. Просторова уява - цілком непогана. Дещо вдається вже.
Відтак досить спонтанно виникла ідея не розчиняти "юноє дарованіє" у загальноосвітній школі, а принаймні спробувати осідлати зрадливу шкапу мистецтва. Сиріч позмагатися за місце під сонцем у середній художній школі. Перспектива втратити ще кілька тижнів на підготовку до іспиту, замість відриватися у діда з бабою перед тим як податися на кримське узбережжя, засмутила "талановитого художника". Але цікавість і обережні заохочення - мої і гарячі - його матері - перемогли.
Моя обережність пояснюється просто - багато часу присвятивши цьому ж вектору власних талантів, але так нічого путнього не доконавши (почасти через обставини, почасти - через лінь та нехіть), найменше чого хотів би - зробити з МОЛОДШОГО відбувайла за власну нереалізованість. Тому то й не стимулював надто. А відтак на першу консультацію повів "абітурієнта" з майже нульовим поняттям про малюнок, живопис, композицію, ліпку. І сказати, що за пару тижнів, що минули, мені вдалося поставити йому малюнок чи навчитися компонувати - було б перебільшенням. Та прогрес звісно є. Ліпку йому показав старигань-викладач зі школи з яким домовилися про кілька приватних уроків. Вердикт: готуйтесь до диктанту - ліпку на іспиті він зробить. Це тішить. Не тішить інше - властиво диктант для цієї україномовної дитини з україномовної родини може стати серйознішою перепоною ніж творчі дисципліни. Якась дика іронія. Але досвід все одно буде безцінний - най сі вчит здобувати і перемагати. Насамперед - себе.
Його перший в житті пленер вже у фотоальбомі
А творчість незабаром з'явиться у його власному лірушному щоденнику
Это цитата сообщения андрэ_ТОЛСТЯК Оригинальное сообщение
Если стало грустно
Кликаем по котятам и удерживаем кнопку.
Для полного удовлетворения звук обязателен.
Ху із ху в Росії
[240x204]Владимир Вольфович Жириновский, демон-комик, удачливый брат клоуна из Макдональдса.
Юрий Михайлович Лужков, переоснователь Москвы, мэрище добро, долго, сторуко и строяй.
Валентина Ивановна Матвиенко, губернантка и градоматерь.
Сергей Кужугетович Шойгу, доктор Жизнь, летающий ихтиандр. Хранится свернутым в самолете.
Роман Аркадьевич Абрамович, футбольный яхтсмен, недополубог, отец пятерых будущих миллиардеров.
Владимир Рудольфович Соловьев, барьерист. Устраивает бои гундосых с картавыми. Майор гламура.
Евгений Алексеевич Киселев, боевой робот демократии. С вооружения снят.
Филипп Бедросович Киркоров, певец ртом, крупный болгарский перец. Занос 1 метр.
Борис Отцович Моисеев, певиц, князь Заголицин, маркиз де Зад, граф Эякула, всадник во что попало.
Сергей Папович Зверев, мальвин. Площадь поцелуя 0,5 кв. м.
Тина Кадиллаки, девушка-седан с открытым верхом. Так сексапильна, что даже деревья кидаются ей навстречу.
Ксения Собчак, лошадевушка.
Стас Эдитович Пьеха, бабенькин сынок.
Эдвард Станиславович Радзинский, писатель, издатель криков и стонов, бормотург своих книг.
Константин Львович Эрнст Кальтенбруннер, гауляйтер Первого канала, баксенфюрер $$.
Дарья Аркадьевна Донцова, звезда отстоя, первая в мире стала издаваться в рулонах.
Регина Игоревна Дубовицкая, женщина-гамп. Ловит и дрессирует креветок.
Валерия Ильинична Новодворская, борец сумо с режимом, отцыха русской демократии, женщина-пикет. Партклички - "Боровая язва" и "Чугунная леди".
Дмитрий Анатольевич Медведев, преемник передатчика, двадцать пятый кадр кремлевской администрации.
Сергей Борисович Иванов, вице-преемник передатчика, министр обороны сына от суда и тюрьмы.
Алла Борисовна Пугачева, она же Иосиф Давыдович Кобзон, буквальная мать российской эстрады.
Анастасия Юрьевна Волочкова, барелина. Столбовая выдворянка из Большого театра.
Андрей Викторович Караулов, журналист-скульптор. "Леплю вонючие фигурки из материала заказчика".
Владимир Владимирович Познер, русско-американский разговорник, профессор толерантности. Страдает благоразумием.
Геннадий Андреевич Зюганов, бородавочник. Водится поочередно в местах скопления старушек и денег.
Мария Юрьевна Шарапова - Кинг-Конг пинг-понга, красавица. Обута головой в Большой шлем.
Олег Александрович Маскаев - главный кулачковый механизм российского спорта, бабай для взрослых. В армии служил танком.
Николай Викторович Басков, популярное карузо для чайников. Эксплуатирует образ
[300x207]Що таке метросексуали дізнався порівняно недавно. Хто такі гоміки - давно :) . Мало-помалу збагнув масштаби обох явищ у навколишньому середовищі. Було тоскно. А ще фемінізм - у його брутально-радикальній редакції, від якої нормальних кобіт нудить як мене від... День за днем в душі розквітав дивовижний букет з ксено-гомо-фемінізмо-метросексо-....-фобій. Чи фагій. Спрутенів одначе від самотності. Кілька разів відпочив душею - спілкуючись з байкерами, бійцями "Альфи" і тому подібними. Перегризся з половиною колег після того як почув у день страти Саддама - "жалко дєдушку". Аж тут набрів на дефініцію, яка в одному слові вмістила те, що пояснював безліч разів дівчеткам, що прагнули гендерної рівності в сплаті рахунку за каву. Зрештою теж цитата, тільки не пригадую - звідки. Щось про "старозаповітного джентльмена, який звик робити те, чого захотіла його ліва нога..." І ось воно: РЕТРОСЕКСУАЛИ! Вони є. І не такі вже й схожі на карикатурного "мачо". Просто немодифіковані генетично. Це кайф. Це супер. Це здоровіше від "падонкофф" - у цій староалбанській субкультурі надто вже багато фріків. Читав "маніфест ретросексуала" і давився від сміху. Чого і вам бажаю.Манифест ретросексуала
Прошу разрешения высказать свои мысли. С меня хватит. Больше я не выдержу. Каждый раз, когда я включаю телевизор, я вижу исключительно женственных мужчин, занимающихся дизайном интерьера и говорящих о враждебных понятиях вроде "стиля". Гетеросексуалы, гомосексуалы, бисексуалы, транссексуалы, метросексуалы, антисексуалы, залупоглазопиздосексуалы - бестолковые понятия захватили города и пригороды!
Настоящие мужчины всех стран, обьединяйтесь! Пора встать, почесать задницу, рыгнуть, и сказать: "Хватит!" Сим объявляю начало нового наступления в Культурных Войнах - Движения Ретросексуалов!
Кодекс ретросексуала:
Ретросексуал всегда, вне зависимости согласия женщины, платит за свидание.
Ретросексуал открывает даме дверь. Даже тем дамам, которые подходят под это определение лишь потому, что они женского пола.
Ретросексуал разбирается с проблемой. Будь то проколотое колесо, вор, ворвавшийся в дом, или стихийное бедствие - разберись!
Ретросексуал не только ест красное мясо, но зачастую и сам его добывает.
[100x231]Десь-колись... І ніде-ніколи... але існує. Вона - "чорна хвиля". Її завдання, її місія, призначення - чекати. Я не знаю чи вона одна на всіх? Чи для кожного - своя? Але решту знаю напевно. Коли ти, несподівано чи очікувано, відчуєш як слабнуть м'язи твого духу, - чекай. Вона чигала. І вона прийде. Саме тоді, коли тобі нема за що вхопитися. За що? За руку того, хто любить тебе. Чи вистачить цій руці того, що вона - "любляча" рука. Ні. На жаль. Не вистачить. Бо потрібен зворотній зв'язок. Сенс якого - ти сам маєш любити цю руку. Тоді це рукостискання витримає чорну хвилю. Інакше - покладайся, сіромахо, лише на себе...
Вона забрала усіх моїх друзів. І не лише їх. Її сліди на порожньому піску я навчився розрізняти, приглядаючись до місць, звідки вона злизала когось наступного. Я, начебто відчуваю її наближення. І начебто готовий. До всього. Але рано, чи пізно настане момент, коли вона захопить мене зненацька. І тоді... Хтозна, що буде тоді. Але руки немає. І, боюсь, не буде.
КОЛИ (ЯКЩО) НАСТАНЕ ПОРА
ІТИ З ВЕЛИКОГО СЕКСУ -
НЕПОГАНО Б ПРОВЕСТИ
(ЯК КОЖНА МАЛО-МАЛЬСЬКИ ПОРЯДНА ЗІРКА)
ПРОЩАЛЬНЕ СВІТОВЕ ТУРНЕ
[показать]Мені скоро сорок. Слова "скоро" і "сорок" можна скласти з тих самих літер. Це вам, мої дорогі любителі анегдотів - не "щастя" складати з "ж", "о", "п", "а". Все складається. І рефреном: думай, вражий сину.! Думай! Спробуй зрозуміти: хто ти є? що ти є? ким ти є? У власних очах... В очах тих, що навколо... Не думається. Треба було б "ізобразіть" кризу середнього віку". Але ресурс вичерпаний. Криза триває вже кілька (не питайте скцільки) років. Якась собі криза. Можливо саме та. Хочеш бути фріком - будь. Це дається легко. Шокувати виглядом - легко. Думками - ще легше. Правдою у цих думках - як два пальці об асфальт... Але і шок банальний. І почуття, що спровокували тебе на це - так само банальні. І твої "показові виступи. І те, що приховуєш. А надто те, чого хотів би позбутися. Кажуть (подейкують, радять): треба все пере-о-смисл-ити. А отже надати нової якості. Нової трактовки. Хто повинен це зробити? І знову, і знову собі: ХТО повинен це зробити? Я?...
Але я не змінився. Тобто змінився. Тобто все погане стало гіршим... тобто глибшим... тобто
Пере-робити, пере-чекати, пере-осмислити - непідйомне завдання. Щойно підвів риску - починаєш сумніватися в результаті. Бо щось у тобі знає: правда є інша. Твоя ганебна правда є інша. ТИ НЕ МОЖЕШ ЦЬОГО ПОДОЛАТИ!!!!
Як же непросто це!
Як же нечасто ти
Даєш забутися.
На день.
На мить.
Твій образ маревом
Блукає віями.
І серце вражене
Мовчить.
Тремтить.
І бракне дихання
Від цього видива
І стали іскрами
Слова
Думок
І в‘ються скронями
Чарівні промені
Мені сплітаючи
З вогню
Вінок
Це божевілля час
Це квітне папороть
Щоб жовтий квіт її
Укрив
Обох
Це світ, де двоє нас.
Сюди нема стежок.
І навіть Богу зась.
І плаче
Бог.
Это цитата сообщения Diana-archer Оригинальное сообщение
Ей-богу, не знаю, кто это писал, но ручаюсь, что