[200x258] Чотирикласна школа у нього позаду. Ніяких особливих успіхів. Зрештою - ніяких успіхів. Окрім одного - вирізнився здібностями до малювання. Ще третьокласником зробив заяву: - я талановинитий художник!... - хто тобі сказав? - всі в школі так кажуть... Слід віддати належне - малювати любить, а надто ліпити. Просторова уява - цілком непогана. Дещо вдається вже. Відтак досить спонтанно виникла ідея не розчиняти "юноє дарованіє" у загальноосвітній школі, а принаймні спробувати осідлати зрадливу шкапу мистецтва. Сиріч позмагатися за місце під сонцем у середній художній школі. Перспектива втратити ще кілька тижнів на підготовку до іспиту, замість відриватися у діда з бабою перед тим як податися на кримське узбережжя, засмутила "талановитого художника". Але цікавість і обережні заохочення - мої і гарячі - його матері - перемогли. Моя обережність пояснюється просто - багато часу присвятивши цьому ж вектору власних талантів, але так нічого путнього не доконавши (почасти через обставини, почасти - через лінь та нехіть), найменше чого хотів би - зробити з МОЛОДШОГО відбувайла за власну нереалізованість. Тому то й не стимулював надто. А відтак на першу консультацію повів "абітурієнта" з майже нульовим поняттям про малюнок, живопис, композицію, ліпку. І сказати, що за пару тижнів, що минули, мені вдалося поставити йому малюнок чи навчитися компонувати - було б перебільшенням. Та прогрес звісно є. Ліпку йому показав старигань-викладач зі школи з яким домовилися про кілька приватних уроків. Вердикт: готуйтесь до диктанту - ліпку на іспиті він зробить. Це тішить. Не тішить інше - властиво диктант для цієї україномовної дитини з україномовної родини може стати серйознішою перепоною ніж творчі дисципліни. Якась дика іронія. Але досвід все одно буде безцінний - най сі вчит здобувати і перемагати. Насамперед - себе.
Його перший в житті пленер вже у фотоальбомі А творчість незабаром з'явиться у його власному лірушному щоденнику
В колонках играет - L'Ame Immortelle, Figure in the Mirror