Та властиво кажучи, ні до чого. Ні не так. Він до того, що це один із небагатьох ще живих, якому я по-білому заздрю. По-білому, по-білому!.. Не треба посміхатися. Предметом заздрості є ласка небес у вигляді надзвичайного музичного обдарування. Це якраз той випадок, коли язик не повертається бовкнути: тю-ю я так теж можу лівою ногою! До речі тут і те, що народився в глушині несусвітній, що перші речі писав для органа, що „Concerto pour une voix” написав у любій моїй Польщі, і що вона, розпочавшись для нього участю в Сопотському фестивалі (чи пам‘ятає хто?) взагалі стала і його любов‘ю: „Symphonie pour la Pologne”. Досі пригадую стан легкого шоку,  коли впізнав у його „Amours Meteores” ніщо інше як Presto agitato з „Місячної” сонати Бетговена. Музичні пуристи,напевно,скажали б: ось, мовляв ще одна потвора дорвалася до синтезатора і познущалася над класиком! Прутня! Це просто інша музика. Хоча ноти майже всі ті ж самі. Коли слухаєш його речі, забуваєш, що ти потвора і здаєшся собі білим, пухнастим і непогамовно ліричним. А це дуже корисно. Хоча б час від часу.  

http://www.preux.com/en/index.html

http://www.mp3.pesenki.ru/?a=Saint-preux