[150x268]Майже місяць мовчанки після анонсу поїздки на стрільбище спецназу не означає, що мене там застрілили :)
Навіть навпаки. Наша невеличка команда повернулася увінчана лаврами. І всі нагороди загребла із собою. Тому що - скромні!
СБУ - фірмочка ще та! І полігончик затишний. І натовп розхристаних журналюг та сексапильних журналісток суворих "альфівців" не налякав. Попросили розділитися на чотири приблизно однакові (душ по 13(sic-щаслива комбінація!)) команди. Ділилися за принципом "я тебе знаю - ходи до нас". Відтак наша команда "Звєрі" (© - моє) взяла командне 1-ше місце в естафеті на 2 рубежі (1-ший з вітчизняного "Форта" - див. світлину, а другий з "калаша"), потім виграли "звільнення заручниці. Мій результат тут був скромним - дві кулі в "терориста", а одну - в цицьку "заручниці" - художнік-гуморист намалював їй "арбузния груді". Догналися "сріблом" за стрільбу по повітряним кулькам, які немилосердно шарпало вітром... і в результаті взяли 1-ше місце в командному заліку. Але... душа хотіла справжнього свята. Бо все було аж надто іграшковим. "Дитячі" відстані, майже повна відсутність віддачі у зброї (я в шоці наскільки відрізняється "калаш" сучасний від того "гіперболоїда", з якого гаратав, і то непогано, у війську) і таке інше.

Аж тут оголосили, що "желающіє" і краще б чоловічої статі - можуть спробувати себе в індивідуальному змаганні - "killerhouse" - в бронежилеті із зарядженим фортом увірватися у приміщення - перемочити кількох "терористів" і врятувати "дітей". Колега з "Інтерфаксу" таки вскочив поперед мене і... зачепив "хлопчика-заручника" .  Мішень нам показали до того: - на відміну від коміксової цицькатої попередниці що еротично вигиналася в руках якогось підстаркуватого панка з ножичком , цього разу це була фотографія - неприємний "бармалей" притискав до грудей хлопця років... одним словом він тримав мого малого і це вразило. Отже я йшов другим. Досить швидко перестав думати про те, на який цирк це виглядає збоку. Підкрався, прочинив двері, заскочив. Здавалося що роблю все надто повільно, хоча насправді все скінчилося за лічені секунди. Вибиваю першого, другого перевожу люфу в бік третього тисну... затвор з'їжджає назад непристойно оголюючи ствол. "Упс! Пакідаєм памєщєніє..." - це офіцер, що супроводжував із-заду. Не повертаючись, якось бочком  вислизаю з "приміщення". Витягаю пусту обойму передаю "альфівцю", отримую від нього повну, вставив, пересимкнув-дослав, знову заскочив - третій є! В кутку на залізних гаках "інтерактив" - теж залізні хрестовини з вчепленими на них старими лахами. "Ціль у світлій куртці" - стріляю ще на слові "світлій" - є! Нарешті оглядаємо місце "пригоди": всі "хлопчики" цілі, всі "терористи" - готові, до того ж лупив (перстрахувався чи що?) переважно у голову. 40 очок із 40-ка можливих. Потім довідався, що патронів забракло з простої причини - мій попередник перебрав. А час також фіксували. Отже на якісь "цукерки" не сподівався. Пожартував лише: "Коли чекати виклику на співбесіду?" "А шо - давай", - сказав майор. "Я вже старий" - відказую і ловлю себе на тому, що насправді мені все це до душі і відчуття сенсовності "гри" сильніше ніж від реальної роботи. Хтозна, може я таки прогавив свій поворот на "лайфостраді" і поїхав чужим шляхом :) ?
[300x418]
А потім мені притьмом треба було до Києва, бо випуск готувати, і шеф СБ виділив машину - їздити під такою ксивою -  суцільне задоволення - туди ми їхали хвилин 40-45. Назад мене домчали за 25, ще й вибачалися що повільно ;)
А за кілька годин приїхала решта команди, привезла грамоту за 1-ше місце "Звєрям" (в грамоті було скромно - команді 1+1-Інтер - що досі викликає здивування, мовляв, ну ви й даєте, зробили команду з одвічними конкурентами). А крім того - тут я аж припух - мені особисто теж - за 2-ге місце в кіллергаузі - грамоту і пляшку горілки "конттерористичної" з патроном усередині (хто не роздивився - на фотці позначений червоною стрілочкою, соррі за якість фото зроблено диким способом - обидва артефакти я просто запхав у сканер - ги-и...) і без вихідних даних на етикетці ("альфа" ліву горілку робить - пріколл!)  А ще був диск з кдбшно-міліцейськими пісеньками і кількома - з репертуару "Любе".  Що ще сказати? Все одно не настрілявся! Люблю зброю.