НЕСПОДІВАНА (лірика)

Я, мабуть надто нудно і довго
Зупинявся і міркував.

То ж стріляйте і не залишайте
Ні собі, ні мені
Ні хвилини
Ні години...
Чи може епохи...

Бо все буде як завжди, колєги:
Я пошию вас в дурні! Без решти.
Коханкам подарую набої,
Що ви цілили ними у серце.
І було це цілком, навіть, слушно,
Лиш не знали малої деталі:
Що стріляй, не стріляй, а немає
В мене в грудях вразливого серця.
Бо його, не питаючись, взяло
І стиснуло у жмені тендітне,
Але вам н е д о с я ж н е дівчисько

[600x600]