Великдень. Цього року - нівроку. Вдалий. Менше маркотних справ. Трохи більше часу на роздуми. На зачинення дверей не стачало сил. Спробував зачерпнути "у своїх". Побути серед таких же. Хоч у чомусь. Можливо (най)головнішому. Чекав, що емоційне переживання євангелійної версії події двотисячолітньої давності перетвориться у поштовх і знищить усілякі "фантомні болі", "фантомні жалі" та інший спадок по... Не сталося. Бо не ліки. В голову настирливо лізла усіляка прутнява всячина - про "Є. від Юди" розпропаговане америкосами...
І то сказати - версія, що Іскаріот виконував "спецзавдання" сама зависає у повітрі щойно подумаєш над тим, що Ісус мав повну інформацію про прийдешність. То чому б не підготувати до цього найменш емоційного (з вухорубом Петром не порівняти) і найбільш прагматичного з адептів. І фраза кинута Спасителем на Т.вечері, коли Юда припустив, що це він кандидат на зрадника: "Ти сам сказав..." - виглядає як наївна конспірація двох змовників. Хто-зна: а ну як Іскаріот просто переоцінив власні сили і коли усвідомив у яку халепу встряг з ортодоксами та їх срібляниками - просто збожеволів (з Божої волі) - і його самогубство не було йому важким.[360x270]