У неусвідомлений собою момент ти підстрибуєш і повітря втримує тебе на якійсь певній висоті над обпльованим тротуаром. Ти відчуваєш силу, вона наповнює твоє тіло: ноги, руки, шию, голову, мозок, очі, губи, які постійно усміхнені, ніздрі, які вільно вдихають повітря лише те, яке потрібно для тебе. Та сила дає тобі можливість набирати висоту. Ти бачиш більше, ніж коли-небудь бачила. Ти це бачиш під іншим кутом. Ти ставишся до того вже інакше, вже не так і так більше вже не буде.
Ти зараз високо... Тобі цікаво, добре, але тривожно. Тебе тривожить думка, коли і хто вистрілить в небо і попаде в твою надувну кулю, яка приземлиться разом з тобою на обпльований асфальт. Але той хтось і не подумає, що когось приземлив, повернув в реальність, в брутальну реальність.