Одному из выдающихся европейских композиторов – немецкому романтику Роберту Шуману удалось найти и точно сформулировать предназначение творца: «… призвание художника – бросать свет в глубину человеческого сердца …» – писал он в середине ХIX столетия. Подле картин талантливого украинского художника Юрия Нагулко зритель ощущает благоговейное сияние света таинственной силы, потоком льющегося в его живописных произведениях. Их автор – по натуре лирик и романтик – обращается к проблемам духовных основ мира в поисках ответов на вечные философские вопросы о смысле бытия и месте человека в земном мире.


ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ

В современном обществе, нужно признать, уже никто, кроме художника не осмеливается заниматься поиском истины, которая, как огромный факел, обжигает руку именно того, кто его несет. Хотя, как утверждал 200 лет тому великий немецкий писатель-мыслитель Иоганн-Вольфганг Гетте: « …истина не всегда должна иметь определенную форму – достаточно, если она витает над нами в виде неосязаемого духа и создает торжественную гармонию …».


ЦВІТЕ ТЕРЕН

Дух … Гармония … Радость познания … Все это зримо и незримо присутствует в полотнах Юрия Нагулко, «сотканных» из загадочных образов исторического прошлого. Автор блуждает лабиринтами библейских сказаний и евангельских откровений. Он проникает в глубинные пласты Священного Писания в желании постичь труднопостижимые символический и мессианский смыслы повествований Ветхого и Нового заветов, что до него так же мучительно совершали в своих нетленных произведениях старые мастера – гениальные Эль Греко, Рембрандт, Александр Иванов, Николай Ге, каждый из которых (сознательно или бессознательно для Нагулко), оказал влияние на формирование его творческой манеры. В ней соединились черты философского реализма Н. Ге, религиозно-мистическая экспрессия Эль-Греко, «светопись» Рембрандта, «веризм» (итал. Verismo от Vero – настоящий, подлинный, правдивый) испанца Х. Риверы и венецианца Я. Бассано … (?) В то же время Нагулко остается сыном украинской земли, впитавшим с молоком матери лирическую мягкость и детскую непосредственность народного наива, почерпнутого из икон и фресковой живописи древнерусских церквей.


ПОКРОВА


СТЕП


ГОРИ


ГАЛИЧИНА


ВОЛИНЬ. ЖНИВА


ВЕЧІРНЄ ПРИВІТАННЯ


ВЕСНЯНИЙ ВЕЧІР


НАДІЯ


ТЕПЕР І НАЗАВЖДИ. ПРИДНІПРОВ’Я


Вишня


Гетьманщина


Дукачі


Запорізька покрова


Золоте коріння


Летять птахи


Перехрестя


Переяслав


Свято


Сім’я


Рід


Українська Мадонна


Жива вода

Художник Юрий Нагулко /10.10.1954 г.р., Здолбунов Ровенской области/:
«Багато краси в полях, де квітують маки... Серед ще зелених хлібів, на узбіччях битих доріг, вздовж лісу, в байраках... Маки - краплі людської крові, що колись впала на землю... Пам'ять... Наша пам'ять про тих, хто дав нам можливість бути вільними, дав нам право бути собою в краю своїх предків... В полях маки мішаються з синіми, як небо, волошками, з жовтими квітами ріпаку, і палають вогненно на чорному ґрунті української землі... І то, як два наші стяги... А ще наше небо, синє вдень, і оксамитово чорне вночі... Як багато споминів в нашій ґенній пам'яті, що сягає глибин незримих... Як багато мирних днів, і як багато воєн упокоїлись в великому книжковому хронописі нашого серця... Де минуле і сьогодення не діляться умовними позначками календарів...»


Макові поля


Хризантема


«Поля пам'ятають... І ми будемо пам'ятати... Довіку...»


Ріка

«Немає нічого більш радісного на землі для людини, ніж бачити щасливим того, кого любиш... Не те, що тебе люблять, а те, що ти любиш... І не має значення, що довкола тебе... Мир, чи війна... Не має значення день це, чи ніч... Попри всі випробування, робіть людей щасливими... Якщо не можете ділом, робіть словом... Чим можете... Якщо ви далеко, думайте про своїх дорогих серцю з любов'ю... Бо й думка має велику силу... Моліться за них, і Творець вас обов'язково почує... Життя вирує в наших судинах, в наших серцях допоки ми знаходимось в любові, а, як ні, то в нас, зазвичай, тече червона рідина, що підтримує тіло, але в тій густій суспензії немає життя... То лише іллюзія, скніння, примара того, що повинно бути... Любов не помирає... Може вмерти тіло, але любов ніколи... Вона в душі, і вона - потужний двигун нашого щастя... Тут, і на Небі...  Колись дід мені сказав... Коли мене не буде тут, на землі, я завжди буду поруч, коли ти мене покличеш... Тоді я не повірив... Тепер знаю, - він був мудрішим за мене...»

Материал взяла здесь и здесь