Мені погано. Чуєш ти чи ні
Зірвались з гілок пташки, як пісні.
Над дахом осінь вкотре проплыва
І моя пісня, майже, не жива.

Муляє абищиця,
І чомусь не нищиться.
І чомусь під вечір, так мене ляка.
Без чого не скоїться –
Вечір не загоїться,
І не заспокоїться
Черемош-ріка.

Ти вийшла заміж, дівчинко моя.
Як після цього крутиться земля?
А я ж намріяв марного колись –
Необережно в очі подививсь.

Ось яка абищиця,
Ось чому не пишеться,
Сльози ллє берізка і тремтить верба.
Світ тепер дізнається
Чом ріка лякається,
І бузок ламається,
Як стара журба.