Замріяне небо, щез місяць, не видко,
За мить і погаснуть ряхтливі зірки.
Бо нічка в безмежжя поплинула швидко,
За нею услід поспішають й думки.



Уже й горизонт понад степом палає,
І грає проміння на теплих вітрах.
Рум’яниться колесо, майже світає,
А ген бовваніє, як привид вітряк.



Старенькі хатини вросли, ніби в землю,
Мов білі грибочки стоять вдалині.
Іскриться вода, б’ється тихо об греблю,
Кругом благодать, як в казковому сні.



В садочку тріпоче, пищить і щебече,
Симфонія ранку гучна й чимала.
Хустинку з сніданком узявши на плечі,
Під гору козак поганяє вола.



Дівчина в зажурі сидить біля ставу.
Чом гірко страждає дівоча душа?
Стрічай свою долю привітну й ласкаву,
Твій сокіл із війська уже поспіша.



Яка мальовнича прадавня Вкраїна,
Зосталась в малюнках казкова краса.
Не стихне ввік пісня п’янка, солов’їна,
І сонце над миром нехай не згаса.



Козаки,чумаки,воли,хати,побут,звичаї,відносини,вірування… Україна прадавня… Саме те,що близьке кожному українцю, Ви зможете побачити в картинах художника Чижевського Ярослава.

Художник Ярослав Чижевський

Ярослав народився в селі Криві Коліна
Тальнівського району Черкаської області.

В 1998 році закінчив художньо-педагогічний факультет
Уманського державного педагогічного університету.

Проживає в смт Теплик Вінницької області та місті Києві.





















































Вірш: © Copyright: Владимир Ольховой, 2016