[700x479] Колись давно я був в храмі. Маленька церквушка, прикольний батюшка. Тоді він підійшов до нас і сказав «В цій церкві є вікно, яке показує майбутнє» Ми всі посміялись, але він на це продовжив «Я можу показати. Ходімо зі мною» І він повів нас в маленьку кімнату. Кімната була з декількома іконами і письмовим столом прямо під вікном. Він підвів нас до письмового стола, роздвинув штори і відкрив вікно. Тоді ми перестали сміятися і зрозуміли, що він не брехав і не шуткував. За вікном було кладовище. Ми мовчки стояли і дивилися на могили, на безліч імен і хрестів. «Це майбутнє кожного з нас» сказав Він. «Туди Ви не заберете нічого, окрім своїх справ і вчинків, за які будете відповідати перед Ним. Тому живіть так, щоб Там не було соромно»
Ця історія трапилась зі мною у Мелітополі, десь 7 років назад і іі дуже добре запам’ятав. Не нам обирати, як помирати, але нам обирати, як жити, щоб не було соромно в кінці. Дякую пацани, що дали і даєте можливість обирати, як мені жити і поступати. Дякую за Вас Вашим мамам і татам. І пробачте, що заходжу не так часто, як треба було б, і інколи роблю свій вибір – не правильно, не гідно, але я завжди стараюсь виправитися, хоч інколи і не виходить.