Завтра мій день нарождення.
Я не люблю це свято. Та ба, я навіть не можу назвати це святом. Кожен день народження нагадує мені про цілий рік, що сплив. Уже не повернути назад. І чомусь мені щоразу здається, що між тим віком, що мені зараз і тим віком, що мені виповниться є величезна прогалина.
Наче 16 років - це ще дитина, а в 17 я різко стану більш дорослою.
І це мені не подобається.
Останні три роки я святкую свій день народження так: якщо цей день припадав на будній, то я навіть в школу не ходила. Якби я його не любила, але це особливий для мене день і нічого страшного від одного пропуску не буде.
Я залишалася вдома і прокидалася спозаранку. Йшла гуляти по пустим і промозглим вулицям. Потім поверталася додому, випивала гарячого чаю, або кави і дивилася якийсь фільм, бо в мене на комп'ютері досить багаті цікавих фільмів, яких я накачала, але зовсім мало часу їх передивитися. Тому в свій день народження я можу собі це дозволити.
Після перегляду фільму (а зазвичай це припадає десь на 11-12 годину дня) я йду мокнути в гарячій ванні, обов'язкого без світла, а зі свічками. Потім я йду на кухню та готую собі сніданок, ажде від самого прокидання нічого не їла, та трохи зголодніла.
Висохнувши після ванни я йду в бібліотеку, або книжковий магазин, беру там ті книги, які мені захочеться.
Прийшовши додому, я телефоную своїм друзям зі школи, в яких тільки-но закінчились заняття, бо на відміну від мене, вони уроки не прогулювали. Ми збираємося і йдемо гуляти, можливо заходимо в якесь кафе. І хоча коли ми сидимо в кафе, то мої друзі вітають мене і вручають подарунки, але це не можна назвати тим гучним гульбищем з тортом, шампанским і купою гостей, яким являється день народження в інших людей.
Нагулявшись, ввечері , десь о годині 20-21 я повертаюся додому, і сідаю повечеряти зі своєю сім'єю, незважаючи на те, що я їла у кафе, але чомусь завжди до сімейної вечері я встигаю дуже зголодніти (чи то мама готує настільки смачно). Тоді мене вітають батьки і брат, бажають усякого і вручають якісь подарунки.
Після ситної вечері я йду в свою кімнату, читати книжку, яку купила або взяла в бібліотеці вдень і сиджу з нею, доки не дочитаю, або не захочеться спати так сильно, що я не зможу концетрувати свої думки.
А як ви святкуєте (якщо святкуєте) свій день народження?

Перевод

Завтра мой день рождения.
Я не люблю этот праздник. Да вот я даже не могу назвать это праздником. Каждый день рождения напоминает мне о целом году, что сплыл Уже не вернуть назад. И почему-то мне каждый раз кажется, что между тем возрастом, что мне сейчас и тем возрастом, мне исполнится, есть огромный пробел.
Словно 16 лет - это еще ребенок, а в 17 я резко стану более взрослой.
И это мне не нравится.
Последние три года я праздную свой ​​день рождения так: если этот день приходился на будний, то я даже в школу не ходила. Как бы я его не любила, но это особый для меня день и ничего страшного от одного пропуска не будет.
Я оставалась дома и просыпалась спозаранку. Шла гулять по пустым и промозглым улицам. Потом возвращалась домой, выпивал горячего чая или кофе и смотрела какой-то фильм, у меня на компьютере достаточно много интересных фильмов, которых я накачала, но совсем мало времени их пересмотреть. Поэтому в свой ​​день рождения я могу себе это позволить.
После просмотра фильма (а обычно это приходится где-то на 11-12 часов дня) я иду мокнуть в горячей ванне, обязанности без света, а со свечами. Потом я иду на кухню и готовлю себе завтрак, ведь самого пробуждения ничего не ела, и немного проголодалась.
Высохнув после ванны я иду в библиотеку, или книжный магазин, беру там те книги, которые мне захочется.
Придя домой, я звоню своим друзьям из школы, у которых только закончились занятия, потому что в отличие от меня, они уроки не прогуливали. Мы собираемся и идем гулять, возможно заходим в какое-то кафе. И хотя когда мы сидим в кафе, то мои друзья поздравляют меня и вручают подарки, но это нельзя назвать тем громким гульбищем с тортом, шампанским и кучей гостей, которым является день рождения у других людей.
Нагулявшись, вечером, где-то в час 20-21 я возвращаюсь домой, и сажусь поужинать со своей семьей, несмотря на то, что я ела в кафе, но почему-то всегда к семейного ужина я успеваю очень проголодаться (или мама готовит настолько вкусно ). Тогда меня поздравляют родители и брат, желают всякого и вручают какие-то подарки.
После сытного ужина я иду в свою комнату, читать книгу, которую купила или взяла в библиотеке днем и сижу с ней, пока не дочитаю, или не захочется спать так сильно, что я не смогу концентрировать свои мысли.
А как вы празднуете (если празднуете) свой день рождения?