однозначно. ці радикальні марші і бійні тільки агресію можуть викликати, а не повагу. Я думаю, що підпільними кАмАндьорами і замовниками цих дій є тіж самі кляті комуняки.. Або якісь диявольські росіянські сили.. Тільки їм однозначна вигода від такої ситуації.

Olenochka_Roz, Таємниця, вкрита темрявою, панує в інформаційому колі навколо цих організацій, та й голос інших ледве чути, окрім може Олега Тягнибока, та й про того кажуть, що піарщик. Чому так виходить - собака гавкала, вітер розвіяв, тобто не відчувається постійної присутності слова правди?

і тільки-но прочитав, що КУН відмежувався і дав назву
http://cun.org.ua/ukr/content/view/2366/31/

"На Ўкраіне сфармавалася замкнёная намэнклятурная каста, якая вядзе ўласны пачатак яшчэ з брэжніўскага застою. Без ачышчэньня ўлады датэрміновыя выбары, на нашу думку, ня меюць ніякага сэнсу. Відавочна, што гэтую функцыю не здатны выканаць т. зв. "каляровыя мэгаблёкі". Ад перасуненьня складавых сума не зьмяняецца. Лічым, што разарваць гэтае замкнёнае кола палітычнае безпрынцыповасьці й парляменскага паддывановага гандлю можа толькі зьяўленьня ў парлямэнці абсалютова навой нацыянальнае палітычнае сілы. Відавочна, што адзінымі рэальнымі правымі сіламі, якія не разчыніліся ў мэгаблёках, ёсьць УНП і ВА "Свабода"

«Якщо мафію не можна перемогти, її потрібно очолити» – на жаль, цей принцип діє не тільки у боротьбі з організованою злочинністю, а й у політиці. І як би не прикро нам було, цей принцип застосовують проти нас наші ж вороги, які аж ніяк не хочуть бачити відродження сильного націоналістичного руху в Україні. І проблема ця є надзвичайно важливою, адже мова йде про продовження боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу.

Створенням підконтрольних «націоналістичних» структур як альтернативи єдиного націоналістичного руху на чолі з ОУН Москва активно зайнялась напередодні розвалу СССР. Розрахунок був простий: ОУНівцям не дають відновити потужну діяльність в Україні, спотворюється ідеологія українського націоналізму, створюється реєстр радикально налаштованих патріотів, яких у відповідний момент можна нейтралізувати. Однак Імперія Зла рухнула, а разом з нею – всемогутній КГБ, відповідно, «накрилось» багато проектів московських гебістів.

Однак відмовлятися від своїх амбіцій на світове панування москалі не хочуть, так само як і не хочуть відмовлятись від своїх методів поневолення інших народів. У Кремлі чудово розуміють, що існування могутньої Української держави – це кінець їхньої імперії. А таку державу українці можуть здобути тільки під проводом організованого націоналістичного руху.

Якщо ж знищити лобовим ударом український націоналізм не можна, то наші недруги застосовують іншу тактику: якщо не можна знищити, потрібно підмінити. Використовує таку тактику не тільки Москва, а й Захід.

Тому й маємо значну кількість організацій, котрі називають себе націоналістичними. Їх об’єднання (але не механічне, а насамперед ідейне) – це, можна сказати, мета №1 на шляху до УССД. Однак не думаю, що нам по дорозі з явними провокаторами.

Перед тим, як перейти до «персоналій», хочу з’ясувати один момент.

За 15 років існування «Тризуба», нас самих не раз називали провокаторами. Називали «найманцями Кучми» в 2001 році, коли ми не йшли разом з протестуючими «червоними», а робили з ними те, що треба робити з ворогами; називали в 2004, коли ми, використовуючи ресурси однієї демократичної партії, пропагували національну ідею, а не сліпо підтримували «месію» Ющенка. Останній раз провокаторами «тризубівців» назвали в Полтаві місцеві «націонал-патріоти» після успішної націо-захисної акції 14 жовтня цього року. Тож нам не звикати.

У своїй діяльності ми завжди керувались ідеологією українського націоналізму, а не думкою різних мудрагелів, для яких ми були, є і будемо «ворогами» і «провокаторами». Ми завжди дотримувались революційної тактики боротьби, не відмовляємось від неї й зараз, проте завжди пам’ятали і пам’ятаємо, що наша боротьба повинна бути конструктивною і в жодному разі вона має поставити під загрозу сучасну Державу Україну як плацдарм для здобуття національної державності.

Тепер перейдемо до «персоналій», яким власне й присвячена стаття.

18 жовтня, Київ, проходить «марш на честь УПА». Відразу виникає питання: чому в столиці акція проходить не 14-го числа, а 18-го? Я зрозумів би якби таке відбувалося десь на периферії, адже часто на Покрову актив патріотичних організацій переважно виїжджає до Києва. Хто ж організатор такого запізнілого заходу? Відома партійка «Братство», ГО «Патріот України», ГО «Українська Націонал-Трудова Партія»… Все зрозуміло, питань немає. Це навіть дещо радує, що їхній «марш» пройшов не на Покрову, бо наші аж занадто «незаангажовані» ЗМІ не мали чергової нагоди показати «справжнє обличчя українського націоналізму» – бритоголових хлопців які тримають праву руку у давньоримському привітанні, скандують «Zig hail», а в приватних задушевних розмовах говорять, що «великий Адольф дав нам свободу, а націоналісти її про…рали». А так все до певної міри стало на свої місця.

На що сподівалися, чого хотіли, на що розраховували організатори акції? Попередні роки святкування річниці створення УПА в столиці проходили не на Хрещатику, який традиційно віддавали для зборів комуноїдам та іншій наволочі, що знаходилась під захистом «лівоохоронних» органів.

Щоб розібратись з тими українофобами, звісно, не гріх було б прорвати кордони «стражів порядку» і показати, що Київ – це Українська столиця. Але, на жаль, на Покрову в Києві збирається більше імпрезіоністів, ніж людей дії. Та й цей факт ніколи не заважав «Тризубу» влаштовувати на україноненависників досить успішне «вільне полювання» (До речі, вже років 10 як наші хлопці не дають різним комунякам проводити «без втрат» жодної публічної бандитської акції в центрі Києва, а це не тільки Покрова, але й 7 листопада, 1 травня тощо).

Організатори ж акції 18-го жовтня нібито захотіли пройтись Хрещатиком і при нагоді провчити комуноідів.

Але чи цього вони хотіли насправді? Якщо так, то чому це не зробили 14-го? Бити морду ворогам України – свята справа, я думаю, якщо б бажання «Братства Корчинського» і «Патріота Білецького» були щирими, то, незважаючи на ідеологічні відмінності, потужну націозахисну акцію разом з ними провести було б можна.

Але очевидно, що ними керувало щось інше, напевно, бажання гучніше «пропіаритись», і ні про який захист Честі української нації не йшлося. От і вирішили провести свій широко розрекламований захід 18-го жовтня, при тому ж у дивний спосіб.

Сказати, що в «Тризубі» особливо люблять нашу рідну міліцію не можна. Так уже історично склалося…

Було десятки випадків, коли доходило до силового протистояння «тризубівців» з «лівоохоронцями». Сотні разів наші хлопці потрапляли у «мавпятники», дехто розпрощався зі своїм здоров’ям, 90% членів Центрального проводу у 90-их відсиділо у тюрмах тощо.

Проте ми завжди добре розуміли, що не міліція нам ворог, і що бійкою з хлопцями у формі питань утвердження Національної ідеї не вирішити. Наші ж «патріоти» з відомих проросійських формувань (достатньо відстежити зв’язки «Братства» з Євразійським союзом молоді О.Дугіна і зв’язки так званого «ПУ» з російськими козачками Криму та російським православним націонал-соціалістичним рухом, щоб ніяких питань на рахунок цього більше не виникало) вирішили показати свою силу саме на співробітниках міліції, і зробили це, до речі, дуже неорганізовано й по-дилетантському.

Мені випало поспілкуватись з учасником «маршу». Виявилось, проривати міліцейський кордон вирішило близько десятка людей, які стояли на чолі колони. Інші учасники маршу про такий варіант попереджені не були й участі в «штурмі» не брали. Почалася бійка, налетіли «гобліни» із київського «Беркута», які здавна славляться не тільки своїм не дуже високим рівнем інтелекту, а й відкритими антиукраїнськими поглядами. До них приєднались інші «лівоохронці». В результаті – 143 затриманих, багато травмованих, відкриті кримінальні справи.

Якщо вже вирішили на замовлення своїх московських господарів влаштувати бійку з міліцією, невже не можна було все краще продумати? Чому не зробити елементарного: не вибудувати клин, щоб ним прорвати кордон міліції чи, принаймні, попередити членство про свої плани?

А можливо, прорвати міліцейський кордон було не так вже й важливо – головне привернути побільше уваги? Але уваги до чого – до рятівних ідей українського націоналізму? Звісно ж ні. Ідеологія Т.Шевченка, М.Міхновського, Д.Донцова, С.Бандери для них всього лиш «РЕТРОнаціоналізм» і не більше. Замість нього вони пропонують соціал-націоналізм, націонал-соціалізм чи ще який-небудь “ізм”, який по-суті не є ідеологією, а лише еклектичним набором гасел, принесених «з чужого поля».

Не буду вдаватись до критики «ідеології» на яку спирається «Патріот Білецького» (Вичерпну характеристику соціал-націоналізму дав у своїх працях славної пам’яті Провідник Василь Іванишин. Щодо нових ідеологічних «фішок» «ПУ», то на початку цього року з’явилась стаття п/п-ка Івана Сути «Ідейну зброю ворога відкинути тотально»), а про «Братство Корчинського» і УНТП й говорити нічого не треба. Лише хочу дати загальну характеристику негативу діяльності всіх цих соц-наців.

По-перше, до непродуманості власної ідеологічної концепції додаються неонацистські та расистські етикетки; звідси йде продовження існування міфів про зв’язок українського націоналізму з нацизмом. Крім того, акції, подібні до «маршу» 18-го жовтня в Києві, не революціонізують народні маси, а швидше навпаки – деморалізують.

По-друге, не можу не визнати, що серед членів провокативних проросійських організацій чимало заблукалих справжніх патріотів готових до активних дій. Замість того, щоб включити їх у визвольну боротьбу під прапором Національної Ідеї, їх спрямовують манівцями ідеологічних збочень. Упізнається знайома рука Кремля – та ж сама тактика.

На щастя, доля всіх цих маргінальних організацій уже наперед визначена – небуття. Всі вони – це мертвонароджені гібриди-мутанти, які не мають життєдавчого стрижня – ідеї. Підтвердженням цього є динаміка їхнього розвитку.
http://banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistd0/200810/article16

30 жовтня 2008 року з ініціативи Організації Українських Націоналістів (революційної) та Організації Українських Націоналістів у Центрі національного відродження імені Степана Бандери відбувся круглий стіл щодо консолідації українських патріотичних сил та участі в позачергових виборах до Верховної Ради України.

У роботі взяли участь повноважні представники ОУН (р), ОУН, ВО "Свобода", Центру національного відродження імені Степана Бандери, КУНу, ГО "Українська справа", Української партії, Братства вояків ОУН-УПА, Товариства політв'язнів та репресованих, Фундації Ольжича, Жіночого товариства імені Олени Теліги, ВО "Тризуб" імені Степана Бандери, УНА-УНСО, МНК, організації "Четверта хвиля" та інших.

Учасники круглого столу обговорили нинішню політичну ситуацію, участь національно-патріотичних сил у позачергових виборах народних депутатів та пакет першочергових законодавчих ініціатив патріотичних сил у парламенті. Всі присутні одностайно висловились проти розчинення націонал-патріотичних правих сил у кольорових мегаблоках та відзначили, що у результаті дострокових виборів націоналісти вперше в історії України сформують фракцію у Верховній Раді.

Заступник голови ВО "Свобода" Андрій Мохник схвалив ініціативу ОУНів щодо об'єднання правих сил, виклав позицію партії щодо участі у виборах до парламенту. Андрій Мохник: "Усі присутні тут щиро прагнуть побудови національної української держави та добро справи ставлять вище партійних та особистих інтересів. Для всіх зрозуміло, що "Свобода" має реальні шанси потрапити у парламент. Більше того, наша партія вже об'єднує праве середовище, чільні представники ОУН (р) Олександр Сич та ОУН Богдан Червак є в керівництві "Свободи". Ми прагнемо не маленької фракції в парламенті, ми хочемо змінити систему влади. У цій боротьбі місця вистачить усім. У перспективі націоналістичні кадри мають посісти посади у керівництві Верховної Ради, Кабінету Міністрів, в міністерствах та в місцевих органах влади. Ми маємо мати свого Президента. Для цього "Свободі" потрібна підтримка всього національно-патріотичного середовища, як партійного, так і громадського".

Невелика дискусія виникла навколо формату запропонованого об'єднання (підтримка "Свободи" чи формування нового блоку), край якій поклав народний депутат України Олесь Доній, який відзначив, що ВО "Свобода" єдина з правих сил має шанси потрапити у парламент, створення будь-якого альтернативного "правого" об'єднання є безперспективним, а його участь у виборах лише відбиратиме десяті і соті процента голосів у "Свободи".

Учасники круглого столу одноголосно ухвалили Звернення до націонал-патріотичних політичних сил та пакет першочергових законодавчих ініціатив патріотичних сил у парламенті.

Прес-служба ВО "Свобода"

30 жовтня 2008 року

Куди грядем? Напевно нас ведуть
Не ті овиди жовті я сині
Де в сивих чварах не один редут
Долати доведеться нині.
Сусаніних наплодилося тьма,
І агітпропівців є доволі,
Та зрячого провідника нема
На міжпартійному роздоллі.
Навпомацки прошкуєш: де мета?
У ковбасі та в самогоні?
Не дай нам доле ще в кольких дротах
Заплутатись в самозагоні.
Уже лисиці ворон кинув сир.
Й неймучи сорому і болю
На Вольво мчать наложниці в ясир
А парубота пре в неволю.
Невже навспак перевернувся світ,
Комусь і жити остогидло,
І ми тут - злидні, так собі - послід,
Не козаки, а бите бидло?