Ще в неділю ввечері рій з 9 людей зібрався на Контрактовій площі з невибагливою метою: нагадати киянам, що відбулось 66 років тому. Ідея проста. Ці люди не хочуть мати змащені медом губи і мозок, вкритий шаром запліснявілого сала. І впевнені, що не тільки вони. Багато хто просто не знає. Лише двоє чоловіків, один з яких канцелярський щур. Студенти Могилянки та державні службовці. Першу ніч я брав участь у рейді на Політехніку з сестрою командира. Спостерігачи лаялись російською, цікавились англійською та просили собі плакат українською. Другої ночі з нами намагався познайомитись вартовий з військової частини, що за Повітрофлотським мостом. Він одразу нагадав мені головного героя фільму "Вінчання зі смертю". Обіцяв викликати автоматників, та чекати не було часу. Голосно брехали двоє охоронців Наргоспу. Мусив збрехати у відповідь, що на плакаті дійсний кавалер ордену "Герой України". Руки опустили, язиком плескали вслід. Останні три примірники я розмістив на своєму бульварі вже один. Особисто для мене було приємно побачити, що типи людей, які я ціную, існують в житті та ще й в рідному місті. Що ще особистого? З голови до ніг у плямах від клею ПВА.
"14 жовтня – це Свято Покрова Пресвятої Богородиці, це День Українського Козацтва, це День заснування Української Повстанської Армії, це День народження Всеукраїнської Організації «Тризуб» імені Степана Бандери. Ця дата стала символом незламності українського духу і безкомпромісності у боротьбі за Батьківщину."

[700x665]