Уздовж вузенької Мізунки з долини в напрямок гір неквапливо суне карпатський трамвай, обминаючи мальовничі газдівства, ласкаву худібку (одній корові я сподобався, і вона мене лизнула), поодиноких коників. Райська насолода, легенький вітерець, ще й дерева дають гілками ляпасів.
[699x525]

Дві тьоті з нашого села мліють, вдихаючи все це, адже запах сіна майже те саме для них, що смак копченого сала з палєнкою
[699x525]

Хазяїн залізного коня справжнісінький войкобуйко пан Любомир дотепно і професійно ілюстрував поїздку історичними оповідями, народними байками, польськими еротичними анекдотами
[525x699]

Перша зупинка - Мізунський водорозливний заводик. Долинські музики грали і першу, і другу, тож Карпатами лунала карпатська музика
[699x525]

Екскурсія до заводського цеху. Гід розповідає, як з полімерної заготовки, також вживаної у якості фалоімітатора, сховища зубної щітки для туриста, видувають пляшку для мінеральної води "Мізунь"
[699x540]

Трамвай перетинає відновлений після повені міст. На чолі локомотиву керівник групи, постать досить відома на туристично-державному рівні - пан Ярослав Козак
[699x525]

Гостинність простих трудівників бандерівського краю. Тут і палєнка, і сало, і неперевершене повітря, від якого ніздрі шумлять і рухаються, наче в коня
[699x525]

Щасливі обличчя від того, що чарки повні, а в чарках воно ж чисте, як сльоза немовляти
[699x525]

Гори вже вигинають свої сині спини. Попереду Дубовий кут і Бистрівське лісництво
[699x525]

Тече вода. Тече бистра вода
Тече вода, і минають літа.
Ой не біжи, вода, так швидко
Шепоче їй блакитна квітка.....
Мізунські водоспади. Кінцевий пункт
[699x525]