Постаті. Василь Кук
12-09-2008 17:37
к комментариям - к полной версии
- понравилось!
sprotiv.org/?cat=articles&id=1220896800
Василь Кук - коротка біографія (до роковин смерти)
Василь Кук (генерал-хорунжий УПА, «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») народився 11 січня 1913 р. у с. Красне Золочівського повіту Тернопільського воєводства (теперішній Буський район Львівської обл.). Батько Степан Матвійович - залізничник. Мати Прасковія Федорівна - селянка.
Вci діти родини Куків були членами Організації Українських Націоналістів, яка боролася із утисками прав українців з боку польської влади. Двох братів Василя — Іларія та Ілька — стратили поляки. За радянської влади вci члени родини були засуджені до тюремного ув'язнення, все майно батьків було конфісковано.
У 1923—1932 рр. навчався у Золочівській класичній гімназії товариства «Рідна школа». З 1927 р. належав до молодіжної організації «Пласт» куреня ім. Івана Богуна, у 1929 р. став членом Юнацтва ОУН, з 1932 р.— член Золочівської повітової екзекутиви (Проводу) ОУН. Після закінчення гімназії навчався у Люблінському католицькому університеті на юридичному відділенні. Тут організував і очолив студентську групу членів ОУН. У 1932—1934 рр. виконував доручення крайової екзекутиви (КЕ) і як зв'язковий їздив до Кракова та на Волинь, перевозив нелегальну літературу, зброю.
За революційну діяльність його неодноразово арештовувала польська поліція. У 1934 р. був засуджений польським судом за революційну діяльність на 2 роки тюрми. У 1936 р. вийшов на волю й очолив Золочівський повітовий провід ОУН.
У травні 1937р. перейшов у підпілля, оскільки знову постала загроза арешту. Проводив нелегальні нічні вишколи ремісничої молоді у Львові, а восени цього ж року переїхав у Підгаєцький повіт, де організував підпільну друкарню КЕ ОУН «Мандоліна» і керував нею до жовтня 1939 р.
У 1940 р. за дорученням КЕ ОУН на західноукраїнських землях перебував у м. Кракові, організовував нелегальні переходи кур'єрів і зв'язкових ОУН через радянсько-німецький кордон. В той час працював разом із Романом Шухевичем. Після II Великого Збору ОУН провідник ОУН С. Бандера призначив його членом Проводу ОУН, у якому Василь Кук очолив організаційну референтуру (відділення). У той час він брав участь у діяльності військового штабу, відбував старшинські військові вишколи.
Навесні 1941 р. організував і очолив Центральний штаб похідних груп ОУН для переходу в східні області України, включно з Кримом і Кубанню. У червні 1941 р. очолив Львівську провідну похідну групу (біля 20 членів), яка прибула 28 червня до Львова й 30 червня організувала Народні Збори, на яких було проголошено Акт відновлення Української держави.
У липні — серпні 1941 р. організував і очолив Київську провідну похідну групу членів ОУН (біля 30 осіб), переважно зі східних областей та Волині, для повторного проголошення відновлення української державності в Києві. 31 серпня у м. Василькові частина членів групи, у тому числі В. Кук, була арештована німецькою поліцією. При транспортуванні групи до Львова у м. Луцьку В. Куку разом із Дмитром Мироном та зв'язковим Тарасом Онишкевичем вдалося втекти з-під варти і добратися до Львова.
Навесні 1942 р. В. Кук очолив Провід ОУН на південно-східних українських землях. Після загибелі Д. Мирона в липні 1942 р. та арешту його заступника П. Сака безпосередньо керував діяльністю ОУН на всіх українських центрально-східних і південних землях. Весною 1943 р. очолив УПА-Південь.
В квітні 1944 р. керував найбільшим боєм УПА під Гурбами. З 1947 р. був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах, а після його загибелі 5 березня 1950 р. В. Кука було обрано Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради.
23 травня 1954 р. В. Кука захопило у полон КДБ. Перебував у слідчих тюрмах Києва і Москви до 1960 р. Звільнений у зв'язку з новим курсом політики М. Хрущова з метою скомпрометувати його в очах українців.
Василь Кук відомий також як підпільний публіцист та історик, серед найвідоміших його праць: «Пашні Буряки», 1938 р., (підручник із конспірації ОУН), «Колгоспне рабство», 1952 р. (аналітичний огляд функціонування колгоспної системи в Україні), цикл нарисів про життя та творчість Артема Веделя — відомого українського композитора, 1970-80-ті рр., біографічні нариси про Степана Бандеру, Романа Шухевича, 1990-ті рр., фундаментальний збірник документів «Українське державотворення. Акт 30-го червня 1941 року», 2001 р.
До останнього подиху свого життя Василь Кук вів активну громадську діяльність спрямовану на відновлення історичної справедливості, видав чимало книг та написав безліч статей про діяльність ОУН-УПА. Був членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, головою Наукового відділу Братства ОУН-УПА.
Серце Василя Степановича перестало битися вранці 9 вересня 2007 р. За заповітом останнього Головного Командира УПА було поховано в рідному селі Красне.
вверх^
к полной версии
понравилось!
в evernote
Василь Кук - коротка біографія (до роковин смерти)
Василь Кук (генерал-хорунжий УПА, «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») народився 11 січня 1913 р. у с. Красне Золочівського повіту Тернопільського воєводства (теперішній Буський район Львівської обл.). Батько Степан Матвійович - залізничник. Мати Прасковія Федорівна - селянка.
Вci діти родини Куків були членами Організації Українських Націоналістів, яка боролася із утисками прав українців з боку польської влади. Двох братів Василя — Іларія та Ілька — стратили поляки. За радянської влади вci члени родини були засуджені до тюремного ув'язнення, все майно батьків було конфісковано.
У 1923—1932 рр. навчався у Золочівській класичній гімназії товариства «Рідна школа». З 1927 р. належав до молодіжної організації «Пласт» куреня ім. Івана Богуна, у 1929 р. став членом Юнацтва ОУН, з 1932 р.— член Золочівської повітової екзекутиви (Проводу) ОУН. Після закінчення гімназії навчався у Люблінському католицькому університеті на юридичному відділенні. Тут організував і очолив студентську групу членів ОУН. У 1932—1934 рр. виконував доручення крайової екзекутиви (КЕ) і як зв'язковий їздив до Кракова та на Волинь, перевозив нелегальну літературу, зброю.
За революційну діяльність його неодноразово арештовувала польська поліція. У 1934 р. був засуджений польським судом за революційну діяльність на 2 роки тюрми. У 1936 р. вийшов на волю й очолив Золочівський повітовий провід ОУН.
У травні 1937р. перейшов у підпілля, оскільки знову постала загроза арешту. Проводив нелегальні нічні вишколи ремісничої молоді у Львові, а восени цього ж року переїхав у Підгаєцький повіт, де організував підпільну друкарню КЕ ОУН «Мандоліна» і керував нею до жовтня 1939 р.
У 1940 р. за дорученням КЕ ОУН на західноукраїнських землях перебував у м. Кракові, організовував нелегальні переходи кур'єрів і зв'язкових ОУН через радянсько-німецький кордон. В той час працював разом із Романом Шухевичем. Після II Великого Збору ОУН провідник ОУН С. Бандера призначив його членом Проводу ОУН, у якому Василь Кук очолив організаційну референтуру (відділення). У той час він брав участь у діяльності військового штабу, відбував старшинські військові вишколи.
Навесні 1941 р. організував і очолив Центральний штаб похідних груп ОУН для переходу в східні області України, включно з Кримом і Кубанню. У червні 1941 р. очолив Львівську провідну похідну групу (біля 20 членів), яка прибула 28 червня до Львова й 30 червня організувала Народні Збори, на яких було проголошено Акт відновлення Української держави.
У липні — серпні 1941 р. організував і очолив Київську провідну похідну групу членів ОУН (біля 30 осіб), переважно зі східних областей та Волині, для повторного проголошення відновлення української державності в Києві. 31 серпня у м. Василькові частина членів групи, у тому числі В. Кук, була арештована німецькою поліцією. При транспортуванні групи до Львова у м. Луцьку В. Куку разом із Дмитром Мироном та зв'язковим Тарасом Онишкевичем вдалося втекти з-під варти і добратися до Львова.
Навесні 1942 р. В. Кук очолив Провід ОУН на південно-східних українських землях. Після загибелі Д. Мирона в липні 1942 р. та арешту його заступника П. Сака безпосередньо керував діяльністю ОУН на всіх українських центрально-східних і південних землях. Весною 1943 р. очолив УПА-Південь.
В квітні 1944 р. керував найбільшим боєм УПА під Гурбами. З 1947 р. був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах, а після його загибелі 5 березня 1950 р. В. Кука було обрано Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради.
23 травня 1954 р. В. Кука захопило у полон КДБ. Перебував у слідчих тюрмах Києва і Москви до 1960 р. Звільнений у зв'язку з новим курсом політики М. Хрущова з метою скомпрометувати його в очах українців.
Василь Кук відомий також як підпільний публіцист та історик, серед найвідоміших його праць: «Пашні Буряки», 1938 р., (підручник із конспірації ОУН), «Колгоспне рабство», 1952 р. (аналітичний огляд функціонування колгоспної системи в Україні), цикл нарисів про життя та творчість Артема Веделя — відомого українського композитора, 1970-80-ті рр., біографічні нариси про Степана Бандеру, Романа Шухевича, 1990-ті рр., фундаментальний збірник документів «Українське державотворення. Акт 30-го червня 1941 року», 2001 р.
До останнього подиху свого життя Василь Кук вів активну громадську діяльність спрямовану на відновлення історичної справедливості, видав чимало книг та написав безліч статей про діяльність ОУН-УПА. Був членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, головою Наукового відділу Братства ОУН-УПА.
Серце Василя Степановича перестало битися вранці 9 вересня 2007 р. За заповітом останнього Головного Командира УПА було поховано в рідному селі Красне.
Комментарии (6):
simply_the_grey
12-09-2008-17:54
удалить
9 вересня 2007 року у Києві на 95-му році життя відійшов у вічність Василь Степанович Кук – останній головнокомандуючий Української Повстанської Армії, один з провідних діячів революційної Організації Українських Націоналістів часів збройної боротьби за незалежність, автор ряду публікацій на тему національно-визвольних змагань, керівник наукового відділу Всеукраїнського Братства ветеранів ОУН-УПА (підпільні псевдо „Ведмідь”, „Леміш”, „Юрко” та ін.). З Його відходом український націоналістичний рух зазнав тяжкої втрати, а Україна втратила вірного сина.
Василь Кук перейняв командування УПА після загибелі Романа Шухевича у 1950 році. Він також очолив ОУН та Українську Головну Визвольну Раду (УГВР).
У січні генерал-хорунжому УПА мало б виповнитися 95 років.
Як повідомили у прес-службі Братства ОУН-УПА, прощання з покійним відбудеться 10 вересня з 12 до 17 години у Будинку вчителя (м. Київ, вул. Володимирська, 57).
А поховають Василя Кука 11 вересня на його «малій батьківщині», в с. Красне Буського району Львівської області, як заповідав покійний.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Василь Кук (псевдо – Леміш, Юрко, Медвідь, полковник Коваль).
Народився 11 січня 1913 року у с. Красному, Золочівського повіту (зараз Бузький р-н, Львівської області), син залізничника. Закінчив Золочівську гімназію, потім Люблінський університет (спеціальність право та економіка).
Член ОУН з 1929 року, в університеті очолював студентську групу ОУН, з 1930 року член Золочівської повітової екзекутиви.
Із 1933 року, навчаючись на юридичному факультеті Люблінського університету, стає зв’язковим Крайової екзекутиви. З 1933 по 1936 рік Василь Кук відбуває перший арешт, а потім ув’язнення. З травня 1937 року перейшов на нелегальне становище.
Після звільнення організує підпільну друкарню на Підгаєччині, низку диверсійних акцій проти поляків. Повітовий провідник Золочівщини. Організував боївку, мали добути гроші для організації. Акція мала трагічні наслідки, Василь Кук був арештований та за браком доказів випущений.
Від 1939 року Василь Кук перебрався до Кракова, де керує оргвідділом ОУН. З квітня 1941 року - член Проводу. 30 червня 1941 року він брав участь у проголошенні Акта про відродження Української держави у Львові, очолив спеціальну похідну групу, яка мала завдання здійснити таку ж акцію в Києві. Заарештований нацистами під Києвом. Утік, продовжив підпільну роботу, очоливши у Дніпропетровську Провід ОУН.
З 1942-го - крайовий провiдник ОУН, керівник групи УПА-Південь (1944-49), згодом - заступник Р.Шухевича. Від березня 1950-го Голова Проводу ОУН, Головний командир УПА, полковник. Після провалів Охримовича і Матвієйка був практично втрачений зв'язок із Закордонними частинами ОУН. Послабленню діяльності сприяли і міжнародні умови - проблематичність можливого конфлікту між Заходом і Сходом, посилення репресій проти населення, провокації загонів КГБ, що творили жахливі злочини, маскуючись під УПА, втрата людьми надії на перемогу.
Кук вперше запровадив в практику ОУН випуск листівок російською мовою. Архівні документи свідчать про те, що Василеві Куку вдалося залучити до підпілля етнічно неукраїнське представників російськомовне населення. Василь Кук обстоював реформування ідеології ОУН від «донцовської» правої до ліволіберальної. У виданій у 1950 році за керівництва В.Кука підпільній брошурі «Хто такі бандерівці та що вони хочуть» прослідковувалися навіть соціал-демократичні ідеї.
Із 1944 року Василь Кук повертається в Галичину, стає одним із найближчих соратників Романа Шухевича, згодом його заступником. Після смерті останнього в березні 1950 р. перебирає на себе обов’язки керівника УПА.
Захоплений у полон 1954 р. Василь Кук шість років перебував в ув’язненні, звідки був звільнений у часи хрущовської «відлиги». З 1960 року працював у Центральному державному історичному архіві в Києві, в Інституті історії АН УРСР. Після написання праці «Марксизм-ленінізм про українське національне питання» був звільнений з роботи із забороною працювати в школах та наукових установах.
Після проголошення Незалежності України Василь Кук очолив науковий напрям роботи Всеукраїнського Братства ОУН-УПА і вже не брав активної участі у політичному житті країни. Однак, до кінця життя продовжував брати участь у громадському житті.
[320x240]
Василь Кук перейняв командування УПА після загибелі Романа Шухевича у 1950 році. Він також очолив ОУН та Українську Головну Визвольну Раду (УГВР).
У січні генерал-хорунжому УПА мало б виповнитися 95 років.
Як повідомили у прес-службі Братства ОУН-УПА, прощання з покійним відбудеться 10 вересня з 12 до 17 години у Будинку вчителя (м. Київ, вул. Володимирська, 57).
А поховають Василя Кука 11 вересня на його «малій батьківщині», в с. Красне Буського району Львівської області, як заповідав покійний.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Василь Кук (псевдо – Леміш, Юрко, Медвідь, полковник Коваль).
Народився 11 січня 1913 року у с. Красному, Золочівського повіту (зараз Бузький р-н, Львівської області), син залізничника. Закінчив Золочівську гімназію, потім Люблінський університет (спеціальність право та економіка).
Член ОУН з 1929 року, в університеті очолював студентську групу ОУН, з 1930 року член Золочівської повітової екзекутиви.
Із 1933 року, навчаючись на юридичному факультеті Люблінського університету, стає зв’язковим Крайової екзекутиви. З 1933 по 1936 рік Василь Кук відбуває перший арешт, а потім ув’язнення. З травня 1937 року перейшов на нелегальне становище.
Після звільнення організує підпільну друкарню на Підгаєччині, низку диверсійних акцій проти поляків. Повітовий провідник Золочівщини. Організував боївку, мали добути гроші для організації. Акція мала трагічні наслідки, Василь Кук був арештований та за браком доказів випущений.
Від 1939 року Василь Кук перебрався до Кракова, де керує оргвідділом ОУН. З квітня 1941 року - член Проводу. 30 червня 1941 року він брав участь у проголошенні Акта про відродження Української держави у Львові, очолив спеціальну похідну групу, яка мала завдання здійснити таку ж акцію в Києві. Заарештований нацистами під Києвом. Утік, продовжив підпільну роботу, очоливши у Дніпропетровську Провід ОУН.
З 1942-го - крайовий провiдник ОУН, керівник групи УПА-Південь (1944-49), згодом - заступник Р.Шухевича. Від березня 1950-го Голова Проводу ОУН, Головний командир УПА, полковник. Після провалів Охримовича і Матвієйка був практично втрачений зв'язок із Закордонними частинами ОУН. Послабленню діяльності сприяли і міжнародні умови - проблематичність можливого конфлікту між Заходом і Сходом, посилення репресій проти населення, провокації загонів КГБ, що творили жахливі злочини, маскуючись під УПА, втрата людьми надії на перемогу.
Кук вперше запровадив в практику ОУН випуск листівок російською мовою. Архівні документи свідчать про те, що Василеві Куку вдалося залучити до підпілля етнічно неукраїнське представників російськомовне населення. Василь Кук обстоював реформування ідеології ОУН від «донцовської» правої до ліволіберальної. У виданій у 1950 році за керівництва В.Кука підпільній брошурі «Хто такі бандерівці та що вони хочуть» прослідковувалися навіть соціал-демократичні ідеї.
Із 1944 року Василь Кук повертається в Галичину, стає одним із найближчих соратників Романа Шухевича, згодом його заступником. Після смерті останнього в березні 1950 р. перебирає на себе обов’язки керівника УПА.
Захоплений у полон 1954 р. Василь Кук шість років перебував в ув’язненні, звідки був звільнений у часи хрущовської «відлиги». З 1960 року працював у Центральному державному історичному архіві в Києві, в Інституті історії АН УРСР. Після написання праці «Марксизм-ленінізм про українське національне питання» був звільнений з роботи із забороною працювати в школах та наукових установах.
Після проголошення Незалежності України Василь Кук очолив науковий напрям роботи Всеукраїнського Братства ОУН-УПА і вже не брав активної участі у політичному житті країни. Однак, до кінця життя продовжував брати участь у громадському житті.
[320x240]
ФАКтично_Янгол
16-09-2008-23:52
удалить
таких би поостатей побільше в нашу історію...
simply_the_grey
17-09-2008-16:14
удалить
не так вже їх мало, кожний відкриває для себе сам, поле для відкриттів - нараз оком не осягнуть
ФАКтично_Янгол
18-09-2008-23:48
удалить
simply_the_grey, та так це правда.... пора вже й мені відкривати для себе історію в новому ракурсі...
simply_the_grey
18-09-2008-23:55
удалить
ФАКтично_Янгол, а зараз цікавлюсь темою "Чи правий в усьому був пан Богдан?" ніби розумно діяв, але йняв віри забагато чужим, отож його зрадили і бусурмани під Берестечком, і московити на самій Раді Переяславській (відмовились присягнути, що вольності лишуть).. було навколо три пекла, а йому вибирати, де горіти цілій країні
simply_the_grey
21-10-2008-17:21
удалить
Напередодні дня Покрови у сесійному залі Львівської обласної ради за участі представників місцевої влади, численних журналістів, ветеранів визвольної боротьби 40-50-х років, керівництва і курсантів військового ліцею ім. Героїв Крут, представників громадськості була презентована перша біографічна книга про останнього повстанського командира “Василь Кук – Головний командир УПА”, яку підготували до друку Віталій Манзуренко та Олександр Іщук. Вона вийшла в форматі серії “Бібліотека журналу “Однострій” за фінансової підтримки львівських підприємців Андрія Худо та Олеся Пограничного; ґрунтовну схвальну передмову до видання написав професор Володимир Сергійчук. Всі, хто виступив на презентації, високо оцінили нове видання, відзначивши оперативність публікації – адже від дня смерті Василя Степановича минув лише рік – час короткий, аби підготувати інформативну розвідку такого плану та ще й представити значну кількість ілюстрацій і документів, які дуже всесторонньо характеризують як головного героя, так і тих, хто його оточував – бойових побратимів та противників.
Всі, хто мав честь спілкуватися з Василем Куком (в т.ч. й чекісти, які “пасли” його аж до 1988-го року!) відзначали його великий інтелектуальний потенціал, глибоке розуміння суспільних процесів, простоту й доступність у спілкуванні, тобто те, що характеризується одним словом – людяність. Авторам вдалося належним чином висвітлити як підпільну діяльність Головнокомандувача УПА, так і особисті риси характеру, його непросте приватне життя. В цьому плані документальним по формі, але сентиментальним по суті є розділ про дружину Василя Кука – Уляну Крюченко, уродженку Дніпропетровщини. Талановита людина, вона по-суті пожертвувала особистим життям ради боротьби за незалежність України, розділяючи з чоловіком труднощі підпілля, арешту, тюремного ув’язнення і подальшого існування “на волі” під безперервним наглядом спецслужб. У книзі широко представлені фотоматеріали про Уляну Крюченко, її діяльність як члена ОУН, є інформація про долю сестри Юлії (засудженої разом з чоловіком на 25 років таборів) та низки друзів-однодумців з Дніпропетровської ланки ОУН(б). Мабуть нікого не залишить байдужим доля сина Василя Кука і Уляни Крюченко – Юрія, поміщеного в дитбудинок і виховуваного в дусі яничарства. Можна лише здогадуватися, яких зусиль батькам довелося докласти для того, аби повернути сина в родину і виховати його українцем – про це також іде мова в книзі.
На презентації всі виступаючі зазначали, що особистість Василя Кука заслуговує на значно глибше дослідження. Погоджуючись з ними, слід сказати, що в будь-якій справі перший крок є найважчим, а тим, хто йде слідом, легше під будь-яким кутом зору. Тому нема жодного сумніву, що книга “Василь Кук – Головний командир УПА” стане яскравим орієнтиром для тих, кому дорогі ідеали боротьби УПА, правдива історія рідної землі і пошана до минувшини.
[200x251]
Всі, хто мав честь спілкуватися з Василем Куком (в т.ч. й чекісти, які “пасли” його аж до 1988-го року!) відзначали його великий інтелектуальний потенціал, глибоке розуміння суспільних процесів, простоту й доступність у спілкуванні, тобто те, що характеризується одним словом – людяність. Авторам вдалося належним чином висвітлити як підпільну діяльність Головнокомандувача УПА, так і особисті риси характеру, його непросте приватне життя. В цьому плані документальним по формі, але сентиментальним по суті є розділ про дружину Василя Кука – Уляну Крюченко, уродженку Дніпропетровщини. Талановита людина, вона по-суті пожертвувала особистим життям ради боротьби за незалежність України, розділяючи з чоловіком труднощі підпілля, арешту, тюремного ув’язнення і подальшого існування “на волі” під безперервним наглядом спецслужб. У книзі широко представлені фотоматеріали про Уляну Крюченко, її діяльність як члена ОУН, є інформація про долю сестри Юлії (засудженої разом з чоловіком на 25 років таборів) та низки друзів-однодумців з Дніпропетровської ланки ОУН(б). Мабуть нікого не залишить байдужим доля сина Василя Кука і Уляни Крюченко – Юрія, поміщеного в дитбудинок і виховуваного в дусі яничарства. Можна лише здогадуватися, яких зусиль батькам довелося докласти для того, аби повернути сина в родину і виховати його українцем – про це також іде мова в книзі.
На презентації всі виступаючі зазначали, що особистість Василя Кука заслуговує на значно глибше дослідження. Погоджуючись з ними, слід сказати, що в будь-якій справі перший крок є найважчим, а тим, хто йде слідом, легше під будь-яким кутом зору. Тому нема жодного сумніву, що книга “Василь Кук – Головний командир УПА” стане яскравим орієнтиром для тих, кому дорогі ідеали боротьби УПА, правдива історія рідної землі і пошана до минувшини.
[200x251]
Комментарии (6):
вверх^
Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.
Дневник Постаті. Василь Кук | simply_the_grey - Das zerrissene Licht |
Лента друзей simply_the_grey
/ Полная версия
Добавить в друзья
Страницы:
раньше»