"Ми боремось із цією нелюдською системою. На дуже велике майбутнє". Перевидите пожалуйста,2 слова не понять теряется смысл.

"мы боремся с этой нечеловеческой системой (большевистская власть), результаты нашей борьбы будут в очень отдалённом будущем".. сказано было в 1948 году, или около того, результат был в 1991

Та так, нам свого лиха в принципі вистачає.... Родичі живуть в одному з затоплених рейонів нашої області.... От ми й одразу поїхали допомагати.... нафотографували стільки всього - що майже на рівні з Грузією.... Тільки у нас своя несправедливість - гроші то видають тим, хто непостраждав..... А ті хто втратив будинки - і досі чекають на свою копіку від держави....
Тож може краще вже було волонтера відправити (чи що) і самим вирішити кому надати ці кошти.....

simply_the_grey, Теперь понятно,эх!эх!и тогда результаты в будущем и сейчас...Прекрасное -далёко...

ФАКтично_Янгол, ця допомога буде надана конкретній сім’ї з м. Надвірна, з якою спілкувався наш представник, перерахування йде не на Фонд
ПлЮщЪ, малые и немалые народы, проживающие на стратегических территориях, всегда были объектом аппетитов больших империй, а история этих народов - кровавая борьба за место под солнцем

И в большой империи народу не до кричатся"Мы этого не хотим"(в большой толпе троих не слышно)не одна мать не хочет отправлять сыновей на войну,не понятно зачем это ведь не За Родину!

ПлЮщЪ, да, не хочет, но если её сын сделал твёрдый выбор, она благословляет, так происходит в нашей стране

ФАКтично_Янгол, до речі, зараз вирішується по можливості ще один варіант, дещо менший за фінансуванням, але пов’язаний з волонтерським відрядженням, об’єкт поки не визначено

Поки російські політики теревенять про «закінчення операції з примусу», російські солдафони займаються улюбленою справою — нищать. У вівторок війська РФ знову з’явилися в грузинському порту Поті. Спочатку вони взялися трощити обладнання баз грузинських ВМС і берегової охорони. Потім дійшло до радарних установок, з допомогою яких проводився контроль морської акваторії. Насамкінець російські «насильники до миру» намірилися топити решту грузинських військових кораблів, які стояли біля причалу. Як розповів секретар ради нацбезпеки Грузії Александр Ломая, мер Поті благав російських солдатів не топити кораблі просто біля пристані. «Після цього вони принесли вибухівку, вивели кораблі в море і потопили недалеко від узбережжя», — цитує слова пана Ломая грузинський інтернет–сайт civil.ge. З усіх кораблів пощадили тільки два катери Берегової охорони. Коли верстався номер, стало відомо, що росіяни передумали і просто в порту Поті потопили решту катерів берегової охорони Грузії.
Таким чином після того, як раніше росіяни потопили грузинський флагман, ракетний катер «Тбілісі», Грузія опинилася без флоту — сліпою й беззахисною до загроз із моря. Безкарно в її акваторії можуть промишляти пірати, торгівці зброєю, наркотиками і живим товаром, браконьєри тощо. Такий результат російських потуг з «відновлення миру в регіоні».
Незважаючи на заяви про припинення вогню, у Грузії не стихають постріли. Учора вранці секретар Ради безпеки Грузії Каха Ломая заявив, що до міста Горі, що приблизно за 40 км від Цхінвалі, столиці Південної Осетії, увійшли підрозділи збройних сил Росії і колона важкої техніки. Міністерство оборони РФ невдовзі спростувало цю новину. Проте є підстави сумніватися в подібних «спростуваннях». Так, кореспондент радіостанції «Ехо Москви», який працює в «гарячій точці», повідомив, що принаймні вночі у Горі йшли бої, є вбиті й поранені. «Зі слів очевидців я знаю, що цієї ночі в Горі було вбито тележурналіста з Нідерландів», — розповідає спецкор «Еха Москви».
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1225/283/43424/

simply_the_grey, знаєш, все ц дуже сумно :(

фраза "примус до миру" просто смішна.... гірко смішна...(((

Анита_в_зазеркалье, а переважна більшість російськихкористувачів інтернету зовсім не проти, щоб Південна Осетія та Абхазія відійшли до складу Росії, я читав коментарі на ліру та багатьох стрічках українських новин, продовжуються політичні спекуляції, тусуються ролі вбивць та вбитих

Вице-премьер России Сергей Иванов признал, что российская авиация нанесла удары по территориям, отдаленным от зоны конфликта. Об этом заявил Иванов в интервью ВВС.
"Мы разбомбили военные объекты за пределами Южной Осетии, чтобы не повторилось нападение грузин. Это происходит в любом военном конфликте", - заявил Иванов.
Иванов промолчал о бомбардировке жилых кварталов городов Грузии, в результате чего по официальным данным погибло 175 мирных жителей. Он промолчал об использовании ракет "Искандер" против мирного населения.
http://maidanua.org/static/news/2007/1218701732.html

simply_the_grey, я спочтаку теж читала, навіть десь на форумах наводила первні доводи...
але взагалі твердо знаю, що у політичних суперечках народжується не істина, а бажання дати опонентові по обличчю...

проте в будь-якому разі я засуджую дії росії!

Україна конкретно програла Росії інформаційну війну як насьогодні! Українські інтернет-ресурси користуються переважно російською пропагандистською інформацією.

Грузинські студенти-юристи: Відповідь на інтерв’ю п. Іванова телекомпанії CNN від 11/08/08

Примітка: Ця стаття є відповіддю на інтерв’ю віце-прем’єр-міністра російської Федерації п. Іванова. Цинічний зміст інтерв’ю продемонстрував вочевидь викривлене трактування та зневагу до визнаних у світі норм та практик міжнародного права. Нинішня юридична позиція Росії спричиняє вкрай небезпечний прецедент та піддає загрозі прогресивний розвиток та належне застосування міжнародного права. Водночас вона суперечить духові й природі міжнародного правопорядку. Ця стаття була підготовлена групою студентів і жодним чином не віддзеркалює офіційну позицію Уряду Грузії.

Тбілісі, 12 серпня, 2008

І. Вступ

11 серпня 2008 р. віце-прем’єр-міністр Російської Федерації дав телевізійне інтерв’ю CNN, в якому він звинуватив Грузію в геноциді та ствердив, що Російська Федерація проводила операцію з примушування до миру і захищала своїх співгромадян. Очевидно, що твердження п. Іванова ґрунтуються на викривленому трактуванні фактів та хибних юридичних аргументах. Його виступ був задуманий як пропаганда, що мала на меті ввести в оману міжнародну спільноту та приховати очевидний факт агресії проти Грузії, що стала явною помстою за прагнення Грузії до суверенітету, демократії та західних цінностей. У цій статті зроблено спробу відповісти на несправедливі аргументи, висунуті п. Івановим та викрити факт агресії з боку Російської Федерації, яка триває і в час написання статті.

ІІ. Грузія діяла відповідно до права на самозахист, проголошеного хартією ООН та звичаєвим міжнародним правом

п. Іванов з яскравою посмішкою на обличчі звинуватив Грузію у здійсненні нападу на Південну Осетію та Російську Федерацію. Факти свідчать про протилежне. Насамперед треба зазначити, що Південна Осетія історично була невіддільною частиною грузинської території, і що це визнано міжнародною спільнотою. Попри це, територія де факто перебувала під контролем сепаратистів, підтримуваних Російською Федерацією. Від початку червня грузинські селища, офіційні сили та миротворці перебували під постійними інтенсивними атаками сепаратистських сил. Сепаратисти використовували вогнепальну зброю, гранати, танки, артилерію, а також різні типи мін проти офіційних представників Уряду Грузії та проти мирного населення. Також набули поширення випадки захоплення офіцерів міністерства внутрішніх справ Грузії. Повідомляли про десятки жертв серед мирного населення.

Російська Федерація активно підтримувала сепаратистів армійським знаряддям, навчаннями, організацією роботи тилу та ін. Російські посадовці посідали найвищі урядові пости у самопроголошеному уряді Південної Осетії. Таким чином, підтримка, яку російські миротворці надавали для нападів на грузинських поліцейських та цивільне населення у зоні конфлікту може бути чітко визначена як «суттєва залученість», у тому значенні, як у широковідомій справі Нікарагуа. Отже, Російська Федерація безпосередньо залучена у згадані вище напади на грузинські селища. Відповідно, єдиним доступним для Грузії засобом було застосування права на індивідуальний самозахист, згідно зі статтею 51 Хартії ООН. Таким чином, військові напади на грузинське цивільне населення, поліцейські сили та грузинських миротворців у Цхінвальському районі недвозначно підпадають під поняття збройного нападу, як було визначено Міжнародним Судом у справі Іранських нафтопромислових платформ, а також у справі Конго. Фактичні обставини демонструють постійний характер зазіхань на грузинську територіальну цілісність та політичну незалежність. Використання Грузією сили підпадає під визначення «необхідність» та «останній засіб», оскільки воно було здійснене лише після публічного заклику президента Грузії до миру та співпраці. Зокрема, напередодні 8 серпня 2008 р. президент Грузії Михеїл Саакашвілі у телевізійному зверненні закликав націю, мешканців Цхінвальського району, лідерів сепаратистського де факто регіону, Російську Федерацію та міжнародну спільноту в цілому допомогти покласти край насильству, яке тривало. Мало того, Президент знову підкреслив прагнення Грузинської держави до мирного врегулювання конфлікту з повним захистом інтересів етнічних осетинів та висловив готовність до зустрічі в будь-якому форматі для початку переговорів. Раніше міністр реінтеграції Грузії Темур Якобашвілі їздив у Цхінвалі, щоб особисто зустрітися з керівником переговорної групи Чочієвим (де факто офіційною особою Південної Осетії) та командувачем російських миротворчих сил генералом Кулахметовим.

Уранці 8 серпня 2008 р. Президент Саакашвілі закликав Російську Федерацію відкликати її офіційних осіб, які були посадовцями у сепаратистському уряді Цхінвалі (а саме: В. Лунєва – міністра оборони; М. Міндзаєва – міністра внутрішніх справ; А. Барнкевича – секретаря Ради Безпеки; І. Морозова – прем’єр-міністра) і таким чином дозволити ситуації стабілізуватись. Попри заклик до миру та співпраці, здійснений на найвищому політичному рівні грузинського керівництва, збройні напади на грузинські селища тривали. Президент де факто Едуард Кокойти офіційно оголосив війну Грузії опівдні 8 серпня 2008 р. Оголошення війни з боку Кокойти, так само як і згадані напади, спирались на діяльність російських миротворців у регіоні, що здійснювалась за прямим і безпосереднім наказом Російської Федерації. Із зазначеного вище випливає, що Грузія не мала інших засобів крім як вдатися до військової сили з метою відбити вчинений на неї збройний напад. Отже, вимушене застосування військової сили перед реальною та безпосередньою загрозою існуванню нації було цілком законним, так само як і здійсненим у повній відповідності до міжнародного права.


ІІІ. Твердження про вчинення Грузією геноциду та етнічних чисток не має під собою фактичних та юридичних підстав і виголошується як засіб для відвертання уваги від акту агресії, здійсненого Російською Федерацією

Звинувачення п. Іванова, що грузинські сили здійснювали геноцид та етнічні чистки, є цілковитою брехнею, покликаною ввести в оману світову громадськість. Спершу треба зазначити, що саме грузинське населення було об’єктом етнічних чисток у Південній Осетії на початку 1990-х. Цей акт був здійснений сепаратистськими силами за підтримки Російської Федерації і спричинив тисячі випадків переміщення з регіону Південної Осетії. Відповідь грузинських збройних сил цілком відповідала вимогам воєнного права, а саме принципам розрізнення та пропорційності. Так, обстрілу піддавали тільки військові об’єкти, а жертви серед мирного населення були обмежені воєнною необхідністю та пропорційні до військової переваги, яку треба було досягти.

Також треба відзначити, що акції грузинського уряду в Південній Осетії були продиктовані не спеціальним наміром «винищити в цілому чи частково» певну етнічну групу, що є неодмінною ознакою для встановлення акту геноциду, а необхідністю захисту грузинського населення в зоні конфлікту від нападів сепаратистів. Підтвердженням цьому є зусилля, які вживав за останній період грузинський уряд щодо мирного врегулювання конфлікту з сепаратистами. Грузинські сили почали операцію в регіоні тільки у відповідь на попередні напади сепаратистів на грузинські селища в зоні конфлікту. Найпереконливішим свідченням того, що грузинське керівництво надавало перевагу розв’язанню конфлікту шляхом мирних переговорів, була заява президента Саакашвілі від 7 серпня 2008 р., перед тим, як згадана операція почалася. Він наказав грузинським силам припинити вогонь і закликав сепаратистів до участі в мирних переговорах щодо розв’язання конфлікту, пообіцявши амністію за злочини, які, можливо, були здійснені. 8 серпня, після того, як операція почалася, Грузія оголосила тригодинне припинення вогню, щоб дозволити цивільному населенню покинути Цхінвалі шляхом створення гуманітарного коридору. Крім того, грузинський уряд висловив готовність прийняти внутрішньо переміщених осіб на своїй території та надати необхідну гуманітарну допомогу. Ці чинники є чітким показником, що дії грузинського уряду ніколи не були спрямовані на знищення етнічних осетинів як таких.

Треба також зазначити, що комплекс дій, які уряд Грузії вживав упродовж років у конфліктному регіоні, є очевидним доказом факту, що Грузія ніколи не мала геноцидних намірів стосовно етнічних осетинів. Упродовж років значна частина етнічних осетинів перебувала під юрисдикцією Грузії. Президент Грузії наказав створити Тимчасову Адміністрацію Південної Осетії, яку складали виключно етнічні осетини, і були вжиті необхідні заходи для етнічних осетинів, щоб підтримувати їхню культурну та етнічну ідентичність, школи, дитячі садки тощо.

Тому звинувачення п. Іванова далекі від істини і є частиною брудної пропаганди, що була використана як привід для виправдання агресивних дій Російської Федерації.

Сьогодні саме військові Російської Федерації здійснюють політику етнічних чисток у селищах конфліктного регіону. Довільні вбивства етнічних грузинів відбуваються у масовому масштабі. Створені концентраційні табори сучасного типу, цивільні стають жертвами вбивств та нелюдського поводження.

ІV. Твердження Російської Федерації, що вона здійснює операцію примушування до миру та захисту прав російських громадян, не мають під собою жодних юридичних підстав. Операція є очевидним актом агресії.

За п. Івановим, метою російських сил є примушення до миру та захист прав російських громадян, і з цією метою вони атакують тільки військові об’єкти.

(i) Примушування до миру: З погляду легальності використання сили, потрібно підкреслити: аргументи, якими Російська Федерація виправдує використання сили проти Грузії, є сумнівними, оскільки поняття «примушування до миру» не має незалежної бази у рамках міжнародного права. У рамках Хартії ООН є лише дві підстави, якими може бути виправдане застосування сили: самозахист (стаття 51) та заходи примушування (глава VII). Навіть якщо розглядати наведений привід в межах права на самозахист, він не задовольняє вимогам, які б дозволяли застосувати це право – таким, як наявність «збройного нападу», а також необхідність і пропорційність відповіді на такий напад. Сумнівно, що дії грузинських сил у Південній Осетії, яка є територією Грузії, а не Російської Федерації, можуть бути кваліфіковані як збройний напад на Російську Федерацію.

Крім того, необхідно підкреслити, що російські бойові літаки бомбардували не лише військові об’єкти, але й цивільні, чим порушували один з засадних принципів міжнародного гуманітарного права, принцип розрізнення, спрямовани1й на розрізнення цих двох категорій об’єктів та захист цивільного населення. Навіть якщо припустити, що метою російських сил є примушування до миру, ця мета навряд чи може бути досягнута бомбардуванням цивільного населення.

Іванов заперечив, що російські війська вийшли далеко за межі конфліктної зони, зазначивши, що вони не перетнули адміністративного кордону між Південною Осетією та Грузією. Насправді ж російські сили не задовольнились виведенням грузинських військ з конфліктної зони в Південній Осетії. 9 серпня 2008 р. Президент Грузії оголосив припинення вогню й грузинські сили покинули територію Південної Осетії. Попри це, російські сили окупували великі частини грузинської території і здійснюють масивне бомбардування грузинських міст по всій країні, далеко за межами регіону конфлікту. Міста Поті, Карелі, Каспі зазнали інтенсивних бомбардувань попри формальну декларацію Президента Російської Федерації про припинення вогню.

Що стосується паралелей з НАТОовськими бомбардуваннями Белграду, то, перш за все, та ситуація кардинально відрізняється від ситуації в Грузії діями визнаного центрального уряду та сепаратистського регіону, а також рівнем гуманітарної катастрофи, яка стала підставою для інтервенції та наявністю попередніх реакцій Ради Безпеки на ту ситуацію, в яких вона закликала Югославію припинити свої дії.

(ii) Захист своїх громадян за кордоном: Росія не може виправдати використання сили проти Грузинської держави таким аргументом, як захист своїх громадян за кордоном. Росія погрожувала Грузії використанням сили «для захисту своїх громадян» у двох грузинських сепаратистських регіонах Абхазії та Цхінвалі. Перше й найголовніше, порушенням міжнародних законів (втручання у внутрішні справи за визначенням статті 2 (7) Хартії ООН) з боку Росії є надання російських паспортів мешканцям сепаратистських регіонів з єдиною метою: штучно змінити склад населення. Росія не має легального права дипломатичного захисту цих осіб, оскільки, попри положення російського внутрішнього законодавства про громадянство, люди, що мешкають у регіоні Цхінвалі, реально не мають справжнього зв’язку з Російською Федерацією, що є необхідним для здійснення індивідуального дипломатичного захисту, як визначено Міжнародним Судом у справі Ноттебом (Ліхтенштейн проти Гватемали).

Мало того, міжнародне право не визнає легальним використання сили для захисту «своїх громадян за кордоном». ILC у своєму першому звіті про дипломатичний захист за 2000 р., схваленому резолюцією Генеральної Асамблеї, підкреслила, що державна практика у сполученні з забороною на використання сили згідно зі статтею 2(4) Хартії ООН ставить поза законом використання сили під приводом дипломатичного захисту. Єдиним винятком з цього положення, який дозволяє одностороннє використання сили, є стаття 51, яка пов’язана з правом на самозахист. Те, що Росія не має законних підстав виправдовувати свої дії правом на самозахист, було показано вище.

Таким чином, будь-яке використання сили Російською Федерацією проти Грузії може бути кваліфіковане тільки як незаконна збройна репресалія, що чітко заборонено міжнародним правом, inter alia, резолюцією Генеральної Асамблеї 2625 про Дружні відносини та співпрацю між народами, Міжнародним Судом у справі Нікарагуа, в «Дорадчих рекомендаціях щодо законності погрози використання ядерної зброї» та статті 50(1)(а) Статей про відповідальність держави. Мало того, дії Росії виходять за межі незаконної збройної репресалії і підпадають під означення міжнародного протиправного акту агресії, як його розуміє міжнародне право. Таким чином, Росія має понести відповідальність за нормами міжнародного права за дії, вчинені проти Грузії.

http://maidan.org.ua/static/mai/1218644127.html
Franko: Грузино-осетино-російський конфлікт "з нуля"

simply_the_grey, а наша організація грошей не переказувала на благодійні рахунки, зате ми зібрали 11 чоловік і поїхали в Путильський район волонтерами.... Чотири дні допомагали людям розбирати безлад після потопу....
Задоволені тим, що як не могли допомогти фінансово, допомогли хоть так.....

ФАКтично_Янгол, залюбки взяв би участь у такому вояжі, але зібрати хоч нечисельну компанію на се діло для мене неможливо

Сёньня каля расейскай амбасады адбыўся пікет у падтрымку незалежнай краіны Грузіі, на якую зьдзейсьніла ваенны напад Расея. Шэсьць маладафронтаўцаў разгарнулі плякаты “НЕ – ВАЙНЕ!”, “НЕ – ІМПЭРСКІМ ПОГЛЯДАМ!” і расьцяжку “СПЫНІЦЬ АГРЭСІЮ!” насупраць расейскай амбасады ў Беларусі. Намесьнік старшыні Маладога Фронту Настасься Палажанка перадала пэтыцыю, адрасаваную расейскаму амбасадару.


"Мы заклікаем паважаць тэрытарыяльную цэласнасьць Грузіі, якая зьяўляецца сувэрэннай дзяржавай, спыніць распаўсюджваньне дэзынфармацыі і штучнае стварэньне негатыўнага іміджу Грузіі з дапамогай расейскіх СМІ", — гаворыцца ў звароце. Таксама ў дакуманце ўтрымоўваецца патрабаваньне неадкладна спыніць ваенныя дзеяньні.

Акцыя доўжылася 10 хвілін. Калі ўдзельнікі пачалі разыходзіцца, маёр Грышчанка асабіста паказаў супрацоўнікам міліцыі, каго з актывістаў трэба затрымаць. Былі арыштаваны непаўнагадовыя актывісты Маладога Фронту Іван і Ільля Шылы і Андрусь Тычына і паўнагадовая Людвіся Атакулава.

У Цэнтральным РАЎСе на Людвісю склалі пратакол за ўдзел у несанкцыянаваным пікетаваньні, заўтра над ёю адбудзецца суд. Чатырох маладафронтаўцаў з Салігорску таксама адвезьлі ў спэцпрыёмнік Акрэсьціна, у адзьдзел для непаўнагадовых. Там яны будуць знаходзіцца да прыезду бацькоў.

політичне посилання не про Грузію, а про нас (для манкуртів)
http://www.zn.kiev.ua/1000/1030/34310/

до речі, помітила. як можна писати "дев'ятсот" із м'яким знаком? О_о

verbava, вибач, то не я, а програма Інтернет-банкінг, їй байдуже до граматики і до зауважень теж

simply_the_grey, вірю. і без особливих претензій. просто у мене на цьому місці сталося дежавю - без жартів. цікаво ж - я це буквально кілька днів тому бачила, і не можу згадати, де. ну, і про всяк випадок, знатимеш ;)

ти оцю платіжку бачила?????

нє, не її. я бачила м'який знак у слові "дев'ятсот" =)))

а я вже що не нафантазував, то ж така розповсюджена річ.. іноді сам слово напишу, дивлюсь на нього, а очі муляє - точно, неправильна буква стоїть