Там, де починає гойдати уверх та униз Подільський шлях під час простування на південь, над глибоким яром посеред села Сутківці, неподалік від руїн середньовічного замку, як намальована, стоїть Покровська церква, додаючи краєвиду своєрідної краси, що виринає з глибини століть. Її називають культово-оборонною спорудою тому, що перший поверх саме церква, а верхній ярус, до якого можна вилізти дерев”яною драбиною, являє собою фортецю, звідки можна зручно стріляти по непроханим гостям, яких здалеку видно (у 15 столітті татари полюбляли вештатися цими місцями). На трьох кінцях хрестового плану стоять 3 муровані абсиди, схожі на замкові башти з амбразурами і стрільницями, а на четвертому кінці стоїть дзвіниця, знизу мурована, зверху – дерев‘яна.
[699x525]

Затишне вбрання закутків м”якими фарбами кидає у очі і гріє скромною гостинністю
[699x525]

Історична довідка: Покровська церква-замок - унікальний зразок будівництва XIV-XV ст., який не має аналогів за своїм архітектурно-планувальним рішенням. Споруду було збудовано у XIV ст. Первісно її функція була тільки оборонною. У 1476 споруда була перебудована під церкву з влаштуванням у другому ярусі цегляних склепінь на нервюрах і готичних щипців над другим ярусом центрального об'єму. У 2 половині. XVIII ст. над бабинцем була встановлена двоярусна дерев'яна дзвіниця з бароковою главкою. Кожна башта церкви-фортеці вкрита конусовим дахом. Храм змінив свій вигляд під час реконструкції 1903 р. Було втрачено гонтовий стрімкий середньовічний дах (його видно на старих світлинах храму), замість якого надбудували псевдо-російську баню. Дерев‘яна дзвіниця теж втратила свої старовинні українські риси. Церква збудована з вапняку на цементі, склепіння складено з широкої цегли з повздовжними жолобками. На одному з дзвонів є напис слов‘янською в‘язью, а в церкві – кам‘яна надгробна плита Івана Васильовича Сутківського.