Вони мешкають у 19 кварталі. Я вже не був три роки, а самі господарі хату не прибирають. На мармуровій підлозі накидано дрібного брунатного гілля, зелені пагони, що вигнало випадкове насіння, горнуться до сталевих прутів огорожі, але вони заважають їм. Треба прибрати і завадити кореням лоскотливо торкатись старих кісток. Упоравшись і прибравши сміття, дозволяю собі познайомитись із сусідами. Гадав, що років 30 тут не було нових облич, але ж невдовзі після мого останнього візиту до них переїхав статечний чоловік із розумними очима. Його дерево знань розійшлось по світу молодими паростками, а він мудро вирішив спочити, скінчивши справу.
[700x560]

Дивно, як я її не помітив раніше. Пригадую, того року я не вмів розділити щиру посмішку, приміряючи до себе, відчував маску і відвертався.
[700x560]

Ось моя вулиця, тільки навряд чи я колись сюди переїду назавжди. Елітний район. Байдуже, все одно о тій порі вже не зможу порядкувати в дідівській хаті.
[700x560]

Ми оселились на самій горі, а трохи нижче виявився цілий табір древнього і маловідомого народу, нащадків Ашурбанапала. Чому саме тут чотири роки? З глибини чотирьох тисячоліть.
[700x560]

А тут вже інші люди. Це своєрідна Рубльовка для обраних. Але вони не ходять у гості один до одного, не зважуються, як от півстоліття дівчина дивиться на зачинені двері.
[560x700]