Саме дев'ятого травня, а не в третю його неділю, виникла думка відвідати і вклонитись місцю, не пам'ятати про яке має право хіба що моя кішка. Просто я усвідомлюю таке: не було б Биківнянської та кількасот інших трагедій, про які вголос заговорили в наш час, то й не було б 9 травня 1945 року, а Перемога над гітлеризмом могла статись вже у 41-му чи 42-му році. Не судилось. Комуністи крові не шкодують. Я ніколи ще там не був і не знав, що шлях пролягає просто Броварським шосе, відтого спершу довелось познайомитись з робітничим селищем Биківня.
[700x560]

Биківня – селище Деснянського району столиці, розташоване на північно-східній околиці Києва між Броварським проспектом і вул. Бобринецькою, а також уздовж вул. Радистів з населенням близько 5 тис чол. Відділено від Києва частиною Биківнянського лісу. Походження назви нез`ясоване. Вперше згадане як хутір Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губернії на початку ХХ ст. З 1923 року у межах Києва. Сучасне планування — з 50-х рр. 20 ст. Місцеві називають «Далеким Сходом» Києва. Переважає приватний сектор, німецькі котеджи 50-х рр., збудовані полоненими німцями, бачив і дев'ятиповерхівки, але дуже нечисленні. Трохи пізніше з інтернет-джерел мені стало відомо, що в селищі провів останні роки життя великий український і радянський актор Борислав Брондуков, пам'ять про нього тут ще не відроджено. Знімок нижче – ріг Бобринецької і Радистів, вище – вул.Радистів
[700x560]

Місцевий старожил склав мені компанію в машині, роз’яснивши, як виїхати до меморіалу з боку селища і попутно згадуючи, як ще босоногим хлопцем зберігав таємницю про невідомі поховання в лісі з іншого боку шосе. Розворот біля посту ДАІ долається лише з високого старту, і за кілометр виростає кам’яна фігура в’язня 37-го.
[700x560]

Як це починалось?
За документами Галузевого державного архіву Служби безпеки України, до 1937 р. заарештовані органами ГПУ-НКВД утримувалися в м. Києві у Лук'янівській тюрмі. Після виконання вироків поховання здійснювались на окраїні Лук'янівського кладовища, а за свідченнями киян - і на інших міських цвинтарях.
20 березня 1937 р. було скликано засідання Президії Київської міської ради, яке розглянуло 42 питання і завершилось о другій годині ночі. Майже останнім – 39 пунктом у протоколі зазначено: «Про відвод та відмежування землі для спецпотреб. Проект постанови затвердити (у Таємній частині)».
«Спеціальні потреби» означали – для поховань осіб, які отримали вищу міру покарання. Такою була ділянка в районі Биківні, де влітку 1936 р. дерев’яним парканом було огороджено територію площею близько 4 гектарів.
Позасудові органи, створені при обласних управліннях НКВД (начальник управління, прокурор, секретар обкому партії) виносили вироки про розстріли або ув’язнення в таборах. Ці органи виносили вироки не кожній людині, а за списками. Саме за цими вироками – порівнюючи списки з тими, що були зазначені у звітах НКВС про виконання вироків – і були встановлені особи похованих у Биківні.
Долю заарештованих вершили в Москві за довідками або списками без участі захисту і навіть обвинувачених нарком внутрішніх справ Єжов та прокурор Вишинський.
Дорога в безсмертя.
[700x560]

З 1911-го по 1941-й рік в селище ходив трамвай від Поштової площі, а глибокими ночами він тягнув технічну платформу, по вінця завантажену мертвими тілами радянських громадян. Останні перевозили і звичайні вантажівки.
[700x560]

У Биківнянському лісі покоїться близько 120 тис. репресованих комуністичною владою - представників понад 40 національностей. Звозили до Биківнянського лісу переважно інтелігенцію - священиків, професорів, військову еліту, поетів, режисерів. Зокрема, тут пішли у вічність духовники Києво-Печерської Лаври, служителі монастирів. На сьогодні за виявленими і опрацьованими співробітниками СБУ документами встановлено прізвища 14191 особи
[700x560]

Ці могили було розкрито на огляд громадськості під час окупації німецькою владою з метою викриття злочинів більшовицького режиму. Однак після закінчення війни радянською владою всю інформацію було знову засекречено і проведено «власні розслідування»: три державні комісії 1945, 1971, 1987 років оголосили про те, що у Биківні поховані жертви фашизму. При цьому в ході діяльності останньої з них було виявлено та знищено багато документів і встановлено пам’ятний знак. Через два роки мусили збивати напис. Остання 4-та державна комісія, яка була створена 08.12. 1988 року розпорядженням Ради Міністрів УРСР за № 534 після розкопок, часткової ексгумації жертв і свідчень більше двохсот свідків встановила, що у 19-му та 20-му кварталах Дарницького лісництва біля селища Биківня поховані жертви сталінських репресій 30-х та початку 40-х років.
[700x560]

Листом, до голови Держбуду від 20. 08. 2001 р., звертається секретар Ради охорони боротьби та мучеництва Польщі А. Пшевозьнік. Він, спираючись на якісь газетні публікації, стверджує, що ніби у Биковнянському лісі "спочиває біля 3500 поляків". За свідченням слідчого останньої комісії у Биківні ймовірно поховані десятки чи, може, сотні поляків, які потрапили під загальні репресії разом з іншими в'язнями. Так, можливо і тут є полонені польські офіцери, віддані Гітлером на розтерзання в лапи НКВС, зокрема головнокомандувач польської армії Ян Фабріціус, поручник піхотного резерву Альфонс Хесс, але дехто шукав вигоду, щоб з Биківні зробити Катинь-2. Може Коморовському тут зручніше садити літак? Політичний ґешефт на кістках, а ми і не дивуємось.
[700x560]

Дослідники встановили: НКВД, як і решта комуністичних установ, функціонувало за кремлівським планом і брало підвищені «соціалістичні зобов'язання» щодо збільшення з нагоди комуністичних свят кількості арештів і страт «ворогів народу, неспроможних будувати світле майбутнє».Трагедія Биківні за масштабами стоїть поряд з такими злочинами, як Аушвіц, Бухенвальд, Дахау, Бабин Яр та Катинь.
[700x560]

Що можна думати про людей, які мають задоволення стояти під червоними прапорами на площах, розказувати своїм дітям про «щасливе радянське минуле», в якому будь-якої миті людина, що має чисті душу і совість, могла наразитись на небезпеку бути миттєво вирваною із звичного життя обценьками Системи? Їм комфортно в шкаралупі власних ілюзій і засвоєних легенд, їх не пригнічує подвійна мораль і не бентежить почуття особистої гідності, вони перейняли вміння будувати власне щастя на крові і в разі необхідності завжди готові цим вмінням скористатись.
[700x560]