ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? бо це пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає
(Соборне послання Св Апостола Якова 4,5)

Не слід зіставляти людину зі злом, яке в ній трапляється (о.Іоан Кронштадтський)
Ми не завжди є тими, якими постаємо у власних очах чи ким нас бачать навколишні. Бо здатність контролювати власні тваринні інстинкти притаманна лише небагатьом сильним особистостям. Бо ми надто слабкі перед темною безоднею власного підсвідомого (Юрій Сичук)



Ніколи ще до 16 травня сього року перспектива для зміни життєвих планів не ставала такою раптовою. Цього вечора я мав їхати до Кавказу для зустрічі з останніми родичами в радіусі півтора мегакм, інших вже нема, але щось вирішило поставити на цьому крапку, тобто цього вечора я мав померти. Ще напередодні піднялась температура. Збивав ліками і мав якусь надію. У середу відчув, як щось всередині запалило невідомий рушій, який виконує свою програму. Температура лізе догори. Ніц не болить. Зайшов у гості приятель. Я напівпритомний жартую: «зазнімкуй мене зі свічкою на канапі, мо буде останнє прижиттєве фото ». Залишилось.

До потягу близько 6 годин. Мати злякалась і викликала швидку, бо казала був на мерця схожий. Приїхав лікар, кричить запалення легенів. Двостороннє! Воно не підтвердилось, але без попереднього діагнозу приймають лише в морг. Далі пам’ятаю погано – відвезли, там чимось загасили пекельну кулю, що лізла зсередини, наче бісове немовля. Згодом усвідомлював, що опинившись вчасно у вагоні кисловодського потягу, на ранок міг зійти в один з моргів дружнього Даунбасу.

Подія 16 травня тим унікальна, що з подібним явищем зіткнувся в житті вперше. Усе досі невідоме здається унікальним. Скільки чув про чужих людей: згорів за день, як свічка, і ніхто не зна причини, але то було десь, і той, хто згорів, можливості вишукати причин вже не мав.

Вони зробили стандартний коктейль з деінтоксикуючих засобів у крапельниці без усякої певності, так роблять усім в критичних ситуаціях. Мене зупинило. Кому дякувати? Перш за все мабуть традиційній медицині. За те, що спробували. Під вечірні дзвони Володимирського собору навпроти лікарні. А що це було? Ніхто не знає. Вони по аналізах ставлять діагнози, а всі аналізи показали, що напівмрець має бути здоровий, як теля. Ані вірусів, ані запалень, лікування триває від «невідомо чого». Уявляю, як в іншому розкладі чухав би потилицю патологоанатом: «внутрішні органи без патології, але клієнт мертвий – налітай на свіжину, кому треба!» Отак попутно я дізнався, що не є прихованим хроні ком, втішно) А от чомусь мав врізати дуба саме 16 травня у день запланованого від`їзду.
Хотів би знати істину, щоб надалі тільки самому розпоряджатись власним життям, а не дарувати його комусь за сумнівні цінності. Інтровертній людині треба бути обережним у зв’язках з іншими, особливо коли є підозри на значні дірки у захисному біополі, а я виявляється жив у дуршляку. Що знав про це сам? Майже ніц, радився з людьми, з багатьма, одразу, як отримав можливість спілкуватись телефоном. Усі кажуть: пробій енергетики з повним виснаженням основного джерела, що іноді може вбити, ти, кажуть, або тривалий час безперервно годував вампіра, не встигаючи самовідтворюватись, або це звичайне закляття на смерть від сильного мага – сам думай!

Традиційна медицина лікує, але ніц не радить. Вона експериментує і своїми експериментами може зламати механізм події, а може й ні. Мій лікар вислухав коротке викладення версії хвороби, я прочитав по його очах: «у сусідньому корпусі є психіатричне відділення» - а що тоді? – питаю.. - а не знаю, - каже.

Нетрадиційна все пояснює. Тілько що б вона зробила 16-го травня? Цього я вже не знаю! Дякувати Богові у Києві існує старорежимний лікувальний заклад для незабезпечених громадян, куди приймають «в кредит» То дякую!
Старовинний комплекс будівель теперішньої 18-ї лікарні розташований зовсім поруч з історичним центром Києва.
[500x350]
Головний 4-поверховий будинок виходить фасадом на бульвар Шевченка, і щовечора з вікон долітає вечірній дзвін. Я чув його і в середу. Просторі палати з радянськими вікнами і стелями понад 4 метри на вісім чоловік. Стійкий запах ячної каші, яку подають двічі на день.
[350x467]
Коридором повзає безногий і безрукий місцевий житель, про якого тут ходять байки. Він бездомний і настільки малопомітний, що приживсь тут, як приблудний пес, його підгодовують і не виганяють. Сестри доброзичливі і чуйні, наче в монастирі, або янголи в чистилищі. Спокійне таке місце.

Люди кажуть, що найлегше вмерти уві сні. Я не згоден. Коли тебе запалило до 39, ти заплющуєш очі і бачиш мультики (не треба дихати клеєм). Після 40 мультики йдуть з розплющеними очима, ще вище – вони набувають обрисів картин минулого або власних мрій, і поступово припиняється відчуття фізичної оболонки. Легше не буває! Але я так не планував. Дуже багато не перероблено, і тестаменту не складено теж.

А що було до того, як..
Екскурсійний ексклюзивний недільний тур Києвом та малими містами України, в програмі якого були радиальні маршрути на Переяслав-Хмельницький, Білу Церкву, Національний заповідник «Биківнянські могили», Житомир, Бердичів, Ніжин, старі гори Юрковиця та Щекавиця. Шести-семигодинні піші походи щодня удвох без втоми, зі спільним інтересом і мінімальним харчуванням. Все було виконано і зафіксовано. Багато матеріалів для звітів і подальших розробок. Що я не врахував? Те саме, що й вона. А вона сильний вампір, але не контролює свої можливості, просто ще не навчилась, тому я не можу її ні в чім звинуватити, тільки раджу наступного разу так експериментувати на ворогах і не завдавати шкоди тим, кого за власними словами ворогом зовсім не вважає. Декілька моментів, в які ставався некерований викид негативу. Епізод на Старому бульварі в Житомирі, коли до мене підбігла дитина з конваліями, її втручання було жахливе, і справа не лише в тім, що дитині юридичні аспекти та її мова малозрозумілі, негатив перекинувся на мене. Раптовий вибух у білоцерківській маршрутці я вже за хвилину сам собі пояснити не міг, зі мною такого майже не буває. Ще. Знімкувати людину крупним планом на цвинтарі можна лише у випадку, як вона туди прийшла з певною метою спілкування з мертвими і має місток від своєї свідомості до сакрального центру того місця. Це гармонійно, і це можна фіксувати. На Старообрядне кладовище я зайшов за її проханням, і на той час то був екскурсійний об’єкт без містків з єдиною метою відвідання – огляд. Такі знімки неконтрольовано підтягують людину туди, куди вона прийшла і всупереч її намірам.

Що далі? Три кілограми ампульного скла мають бути всаджені крізь м'ясо та вени без обговорень, експеримент «традиційного профілактичного лікування» я не маю чим заперечити. Що робити з двотижневою чеченською бородою? Вдома міль з`їла кожуха, скоринки помаранчів не допомагають. З 28 травня по 12 червня призначили на посаду менеджера-спостережника за справами на час відпустки основного управлінця з виплатою за всю роботу відразу. Після цього буде друга спроба Кавказу. І обов’язково знайомство з нетрадиційними формами існування людської істоти.
[700x560]

А ще дуже хотілось вижити саме в цей час. Я відчував себе на порозі сакрального моменту, коли можна буде виголосити хоч подумки "Так ось який він, Північний Олень!" Не дерево садити треба, не хату збудовувати, на те є відповідні фахівці. Сенс життя в тому, щоб побачити найголовніше