Я залишився один живий. Абсолютно один. Останній з могікан. Я не знаю, що мене тут тримає. Мені дуже не вистачає тих людей, я згадую ті часи, як найвеселіші у моєму житті. Так, було нетрадиційне для пересічних громадян проводження часу, але воно було не банальне, не тупе, як непосвяченому мариться зі сторони, а світле, кожен день був наповнений знесенням даху, приколами та стьобом, навіть усілякі проблеми від мусорів і кумарних заморочок переносились легше. Дні були кольоровими, не сірими ... Не такими як зараз. Іноді мені теж хочеться піти за ними, мало що тримає
p.s. для підняття блорейтингу рекомендують наприкінці кожного запису додавати "порно онлайн ХХХ"; кому треба порадитись з великою кількістю камрадів, тре скористатись