День перед Купала почався агресивно, на привокзальній площі Івано-Франківска мене ухопила в обійми керівник нашого маленького гурту Наталя, і я одразу ж відчув теплу гостинність Прикарпаття. Нема чого казати про зупинку у Яремчі, водоспад Прибій бачив неоднораз, о дев'ятій ранку майданчик сонно одчиняв перші ятки. Підкріпившись гарячим вином, рушив з усіма у верховинському напрямку. Наш водій, колоритний дядько з Кривопілля, зупинився поблизу Ворохти, щоб ми помилувались рідкісним віадуком ХІХ століття. Кажуть, що один із віадуків у Ворохті входить до низки найдовших кам'яних мостів Європи (130 м)
[700x525]

Далі на шляху було саме його рідне Кривопілля, куди нас він запросив у гості на пасіку. Чаю з медом не запропонував, зате його бджоли були спокійні, когось там таки вкусили, але то був не я. Зрубна хатинка нагорі призначена для лікувального відпочинку за новою технологією медолікування, про яку я раніш не чув, це не те, коли вас обліплюють бджоли товстим шаром і лоскочуть, а щось інше.
[700x525]

Робоче місце бджоляра. Хитрий пристрій викачує мед з рамок просто до великої діжки.
[525x700]

Верховина-Жаб'є, центр повіту, розташоване на висоті 620 м у пониззі та оточене горами з усіх боків. "Ось Жаб'є, Гуцульська столиця. Нема, мовляють, села понад Жаб'є, і більшого лиха шукати дарма..." - Іван Франко, 1884 рік. Знайомство з селищем починається з центральної навпротиярмаркової площі, що біля головного автомосту через Чорний Черемош. За мостом ліворуч іде вулиця Гуцульського повстання 1920 року, що було придушене поляками, а невдовзі праворуч стрімко вгору підноситься вулиця Жаб’євський потік, де у притулку «Водограй Карпат» ми кинули валізи.
[700x525]

Архітектура селища скромна і затишна, люди спокійні і привітні, цивілізація існує частково – електрика, найчистіша вода, яку можна пити не тільки з потічків та домашніх кранів, а навіть з самого Черемошу, от тільки газу в будинках нема, кожна квартира опалюється дровами, як і 200 років тому.
[700x525]

Православна церква Успіння Пресвятої Богородиці УПЦ КП. Брами зачинені, хоч день передсвятковий. Взагалі на Верховині багато свят, тут не звикли працювати кожного дня від світанку до вечірньої зорі, бо від роботи коні мруть, а коні мені стрічались вгодовані і усміхнені.
[700x525]

Церква Святого Юрія Побідоносця, УГКЦ. На порозі жіночка щиро запрошує на відвідини. Така особлива прикмета греко-католицьких храмів – поєднання Бога з людською оселею, в православній церкві Бог так далеко, що може тебе й не почути, а тут він ніби поруч.
[700x525]

Внутрішнє оздоблення просте, і розмова може бути зовсім світською, тут не вважають, що це когось образить
[700x525]

Верховинський край досить знеполітизований, тут небагато згадок про «щасливе» радянське минуле, але злочини озвірілого червоного офіцерства не обминули й цих людей. Напис на табличці: «Їх закатували за волю України в 1941 році». Поблизу верховинського міського цвинтаря. «У тюрмі, що знаходилася у самому центрі, над Черемошем, енкаведисти закатували письменника, громадського діяча Гуцульського краю, доброго ґазду Онуфрія Манчука та ще 8 жителів Жаб’є і навколишніх сіл.»
[525x700]

Каплиця над похованням воїнів УПА. Про верховинських повстанців відомо мало, залишились відомості про сотенного УПА Дмитра Білінчука, уродженця Жаб'єго, але того було розстріляно в Лук'янівській тюрмі Києва у 1952 р., і навряд чи його прах упокоєний тут
[525x700]

Регіональний історико-краєзнавчий музей Гуцульщини розташований на вул. І.Франка, що по інший бік Ч.Черемоша від ринку. В музеї зібрано предмети повсякденного побуту і ремесел гуцулів переважно останнього півстоліття, а також живописні твори, експонати системи освіти – зошити, щоденники учнів, передивляючись які, ностальгійно заздрив, бо сам вчився в суто радянській заполітизованій школі, від якої й доброго спогаду не лишилось.
[700x525]

Верстат, на якому ткали розповсюджені по сучасних стінах гуцульських хат, килими
[700x525]

Гуцульська родина у національному вбранні. Горда постава ґазди-господаря у скромній одяганці і напрочуд розквітчані одежини дітей свідчать про надії, що тут пов 'язують з молоддю.
[525x700]

Зимова одіж гуцула – сардак. Кажуть в такому можна лягти спати на сніг і щасливо прокинутись уранці, овеча вовна добре гріє, він важкий, кілограмів зо три.
[700x525]

Живописне полотно «Ярмарок у Верховині». Написане у 70-х роках минулого століття. Як бачимо, 40 років тому тут ще носили старовинне вбрання повсякдень, а зараз його можна побачити лише на артистах та в крамницях народних мистецтв.
[700x505]

Гірське село. Приблизно того ж періоду, колись це звалось «соціалістичний реалізм».
[700x542]

Гуцульська народна кераміка. Я отримав з Коломиї нещодавно дуже схожий глек на той, що ліворуч з ручкою, вони є свідки недавньої історії, років їм по 50-60, а в Косові можна купити подібні, але зовсім новенькі.
[700x525]