За два дні зателефонувала Кришкін з пропозицією, від якої я не зміг відмовитись (як в біса легко мене вмовити): це не ювілей. але чи давно ти дививсь у люстро, як ні, то поглянь, старий вже, певно здоровлє підводить, післяобід тягне перепочити, як у дитсадку не тягнуло, скільки не силували, тобто твій оцей день народження може вже й останній, нумо дивитись правді у вічі, так зробимо, і віддаючи Богу душу, пригадаєш. що є в тебе друзі, які тебе люблять і не забули, знатимеш. хто на поминки збереться, і що казатимуть. А таки твоя правда, - подумав я і замовив ганделик. Отак я чекав.
[450x600]

А то вже дочекався
[605x700]