Мене запросили на ювілей. П'ять місяців живучи малоцікавим і багатонервовим second life, я не зміг відмовитись на три години повернути собі живе і безтурботне людське товариство. На Контрактовій площі чекав трамвай № 12, а в ньому господар заходу – пан Яр Ко.
[523x698]

   Трамвай рушив в напрямку Пущі-Водиці. Ще зранку, як і впродовж цілого місяця в місті Києві буяла весна, тільки наше свято проходило під гаслом «Проводи зими і початок нового сезону», отже компанія «Унікальна Україна», крім вагону-ресторану для гостей, замовила сніг, і протягом всього шляху весна відступила. Фантастичний трюк, і певно недешевий.
[699x524]

Технічна зупинка в лісі. Зазвичай такі зупинки роблять для потреб, про які друкованими літерами не пишуть, але наші потреби набагато поетичніші – вдихнути чистого зимового повітря востаннє в цьому році!
[699x524]

Кінцевий пункт маршруту 14-та лінія. Трохи холодно. Народ побіг до озера. Я вперше в житті так далеко заглибився в Пущу-Водицю.
[699x524]

Поверхня озера вкрита тонкою кригою і пухнастим шаром снігу. Охочі прогулятись навпростець неодмінно отримають задоволення від купання в прохолодній воді. А в туманному просторі вирують білі мухи.
[699x524]

Вагон-ресторан трамваю № 12. Доволі таки унікальне явище для Південно-Західної залізниці. Комфортом не поступається найліпшому міжнародному експресу. І окреме місце для мене. Неймовірно.
[699x524]

Випробування технологічної запальнички, дуже цінної. Це приз для цілої компанії за перемогу у конкурсі на розведення вогню у важких умовах.
[523x698]

Остання зупинка перед кінцем подорожі. На обличчі штурмана мрії про зоряні засвіти.
[699x524]

Усмішка «Унікальної України».
[523x698]