Пропозиція на відвідання Полтави була несподіваною, але з розряду тих, від яких не можна відмовитись, зважаючи на непевний фінансовий стан закатаного в асфальт малого бізнесу з усім моїм бісовим відношенням до останнього, отже наздогнавши темної ночі блимаючий аварійкою «Sprinter», я загорнувся у п'ятигодинне чекання шляхів полтавських. Околиці колишнього губернського центру запістрявіли скромними совковими будинками, тролейбусними дротами і активною передвиборною агітацією на біґбордах. Чорний гумор на чорному тлі соціально-рекламного щита нагадав і безславних земляків, і поганську славу теперішнього полтавського мера Матковського.
[699x525]

Перший об’єкт екскурсії – Полтавський авіаційний музей просто неба на території військової частини. Гід, енергійний молодий офіцер у цивільному, одразу ж справив враження закоханої у свою справу людини, про кожний експонат розповідав, як про власного вихованця, ще й добре поставленим командирським голосом, що давало змогу роздивлятись експозицію на значній відстані від нього, і все було чути. Сліпуче сонце делікатесним соусом розливалось на першому враженні від гостинності і люб’язності Полтави екскурсійної, а гострі тіні від людей динамічно завмирали у гармонійному поєднанні з носами реактивних літаків. На передньому плані Ту-160, що примушував тремтіти від жаху американські авіаносці.
[699x525]

Готовий до вильоту кукурудзяник. Незабутні враження від польоту Ан-2 я отримав у далекі студентські роки, покатавшись від Вінниці до Бершаді всього за 5 радянських карбованців. За свідченням гіда – це гордість авіаконструктора Антонова і його найкращий витвір за життя.
[699x525]

Ан-26. За студентства його цивільний аналог Ан-24 був мені наче трамвай. Впродовж кожного з трьох навчальних років разів з 10 я по чотири години сидів у небі між Ставрополем і Києвом.
[699x525]

Ліворуч учбова крилата машинка. Не запам’ятав назви, але викликає теплі почуття, виявляється, керувати нею можна навчити і мавпу, а будь-яку людину – за один короткий інструктаж.
[699x525]

Симфонія гвинтів, справжня повітряно-технічна естетика.
[699x525]

На носі у цього важкого бомбовоза щупальце для дозаправки, 30 годин у повітрі для нього не край.
[699x525]

У військовий варіант 134-ї Тушки можна було залізти до кабіни пілота і посмикати за важелі. Штурвал піддавався туго, майже всі показники приладів на нулі, його давно не змащували
[699x525]

Дівчина пробує запустити мотор, але це не жигульонок, тут потрібні інші навички
[699x525]

Реактивне черево. Чимось нагадує і велику білу акулу, і пісню Океану Ельзи «Сховай мене від дощу»
[699x525]