Позавчора отримав запрошення на триденне дійство в ірпінському парку Перемоги. Зараз такі фести вже рідкість, як мені розказав мій знайомий, що власне й запросив, Трипільське коло геть спаскудили іноземщиною, а наші виконавці півроку співають колискові своїм дітям. І ось цими днями вони наважились поспівати широкому колу людей завдяки меру Ірпіня, що віддав ім на три дні парк тихцем від Юрія Федоровича
[506x699]

Від вокзалу до парку проходжу головною вулицею міста – Тараса Шевченка, вулиця бульварного типу, зелена і сонячна. Запідозривши в мені немісцевого, тітка, вбрана в пістряво-голубе, негайно заходилась випитувати в мене, за кого я голосуватиму найближчими виборами, але я враз примголошив її запитанням, де знаходиться вулиця Шевченка? Білоблакитна зашарілась і побігла до дівчат, що сиділи на лавиці, запитати про вулицю.. Якби ми були в Одесі, я б гукнув навздогін: «Малахольна, ти ж стоїш на Дерібасівській!»
[700x459]

Ірпінь – місто контрастів, з'ясування сімейних стосунків ірпінці віддають перевагу робити під погруддям Кобзарю, з таким мудрим суддєю їм гарантоване справедливе рішення
[597x698]

Засмучені співробітники єгипетського ресторану «Піраміда» гадають, чи не отримають наказ перепрофілювати заклад на китайську їдальню «Пагода»
[699x525]

На перехресті вулиць Шевченка і третього інтернаціоналу ірпінська податкова знищує підприємців. Напис нижче: «Вона працює». Отже Вона – це вже не Україна, Вона – це Податкова. З цим важко сперечатись, я на власній шкірі переконався. Повертаючись до теми фестивалю, який оголосив необговорення політичних тем, намет ВО «Свобода» я просто не помічаю.
[699x525]

Ірпінський парк атракціонів запрошує в пекло. Наївного чукотського туриста поперше розібрала цікавість, що то є – розважальне пекло по-ірпінськи, але за мить настало розчарування. Воно нічим не відрізняється від інших, подібних - пекучі для моїх вух звукові хвилі, що випльовує гучномовець, підвішений до сусідньої каруселі, російська попса зміцнювала голубий настрій відпочиваючим.
[699x525]

На невисокому плато в глибині парку вирував зовсім інший світ. Приблизно о п'ятій вечора на малій концертній сцені виступав гурт «Рутенія»
[699x525]

В такі дні невеличкі кутки української землі перетворюються на подобу Елисейських полів в Парижі, повітря вщент наповнене ароматами вільних, розкутих думок і пісенного настрою, а людям нема причини зважати, що хтось за плечима смердить заборонами
[699x525]

Чорні запорожці Тараса Компаніченка – бандуристи, лірники, флористи. Енергія його музики насичена болем втрат і силою, готовою для нового здобутку.
[699x525]

Учасник фестивалю президент історичного клубу «Холодний Яр» підписав нову книжку Петра Дяченка «Чорні запорожці», виданою під власною редакцією
[699x525]

Велика сцена розпочала роботу дебютним виступом дитячого хору «Кольорові пташки» з м.Житомира. Гучні баси хлопців без музичного супроводження роздмухали вогнище повстансько-патріотичної тематики вечірньої програми цього дня
[699x525]

Тарас Чубай за підтримки лише глядацької аудиторії викликав справжню ейфорію. Я зачаровано згадував «Собор на крові» - перше власне одкровення нашої нової історії.
[699x525]

Завдяки таким, як він, сьогоднішнє покоління нових людей вже ніколи не погодяться ковтати уроки історії міністра освіти Дмитра Цапа
[699x525]

Гурт «Веремій» гримів і патріотикою, і лірикою, і в такт його акордам розхитувались революційний і державний прапори
[699x536]