Першопричиною виникнення поселення у дунайських плавнях були дві історичні постаті – московський цар Олексій Михайлович Тишайший і підступний; патріарх московський Нікон. Сподіваюсь, ми ніколи не дочекаємось, щоб вилковчани з’їхали з глузду і поставили пам’ятник цьому роковому для них тандему, хоч такі традиції спостерігаються де-не-де по Україні. А Вилкове живе відособлено, не дослуховуючись до новітніх марень. Нішо не змінилось після смерті Тішайшого, його син Федір піддавав незгодних масовим стратам і засланням. Від державної політики церкви, яка вирішила поламати віковічне світосприймання людей, цілі родини тікали на південь, рятуючи своє життя. Деякі затримались у Поліссі (в Житомирі досі існує старообрядська слобода Каракулі), а найвідчайдушніші дійшли до Дунаю. Вважають, що це були прихильники т.з. пилипівського толку (пилипони), які відрізнялись особливою нетерпимістю до никоновських нововведень. У ХVII столітті ці місця були пристосовані для комфортного існування лише звірів, птахів та збіглих людей, яким, щоб вижити, треба сховатись. Там, де Кілійське гирло розпадається на три рукави – Старостамбульське, Очаківське і Білгородське, було засноване поселення Липованське, ця назва відома з 1746 року, а на припортовій площі зупинився в камені перший липованин, що доніс свій хрест до нової землі.
[525x700]
Сучасне місто зберігає скромність і помірність в архітектурних формах громадських закладів, в м’яких і заспокійливих барвах.
[699x525]
В місті два старообрядник храми і один український православний, припускаю, що це пов’язано із переселенням сюди громади донських козаків Ігнатія Некрасова (старообрядці) та запорізьких козаків після зруйнування Катериною Січі в 1775р. Наш гід – нащадок пилипонів-липованів показала лише свій храм.
[525x700]
Демонструвала елементи вбрання, обов’язкові за відвідання служби
[699x525]
Звісно наша екскурсія проходила липованськими кладками, місцеві її пізнавали через паркани, а паркани у вилковчан невисокі, ніхто тут не від кого не ховається
[525x700]
Зрозуміло, що Вилкове не відає таких зручностей, як міський водогін, і хоч я не заходив до осель, але з впевненістю можу сказати: кранів на кухнях вони не мають
[525x700]
Місце нашого притулку. Дерев’яні кімнатки маленькі і теплі. Пелікани сюди не долітають, але ввечері на нас чекав урочистий жаб’ячий концерт.
[699x525]
З балкону відкривається краєвид базівської бухти з виходом до Старостамбульського гирла
[699x525]