в часи легковірної юності мені вистачало спорту у виступах Динамо при світлої пам’яті тренері та братів Кличко, причому я бачила більше різниці у їх обличчях, ніж у роботі
так чи інакше, я колись увімкнула Мегаспорт, де бились молоденький Флойд і ветеран Оскар де ла Хойя. І от – це лишилось в моїй вені, я дивилась і вболівала і знайшла лідера р-4-р і він на першому місці – настоящий мужчина і брутальний воїн і кращий контрпанчер і світлий ангел і старший брат свого молодшого брата Хуан Мануель Маркес
здавалося б. Йшов час, а я вірила в себе, і думалось, що ідеологія чину, і християнські чесноти, і принципова вимогливість – все при мені. Я почала дивитись бокс, коли тільки піднімався скромний трудоголік Пакмен (тато приготував йому домашнього пса, і я плакала, промоутери подарували перемогу над Великим Воїном – і я теж плакала), і він був феноменальним, і він уже мав бути на першому місці, а Флойд пащекував і брався відпочивати від боксу і бив дружину на очах у дітей і хтів замовити роли у філіппінця.
так до чого я оце? Пройшла субота, і стався свинський нокаут, а я вписалась, як до рідного
це все не про бокс. Це все про мене. Колись я вміла казати – це поганий хлопець, а це хороший хлопець. Тепер навіть наївний цинізм щез і лишилась побутова байдужість
дати бикуватому Ортізу – в мене самої нерви такі, що трапляється й закопувати. Накрутив дуль старому Ларрі – я сіла рахувати, кому це треба скидати 50 років і згадала поганця, який підійшов до Майка Катсідіса після програшу мойому найліпшому… Два місяці, як ти поховав брата, Майку, твої сльози піднімуть мій рейтинг. Флойді хамив старому діду через власні понти, а мені – ніби за того скривавленого
ти бачиш, брате? думала побачити прогон системи не злазячи з дивану, а ця мала пащекувата швидкісна система всунула мені під саму рийку дзеркало, і я зацінила своє свинське життя