[276x183]
Написал друг и брат. Я молюсь за тебя каждый день. Возвращайся.живым и здоровым.

Коли втихають постріли і тиша Землю обіймає,
І зорі в тайни всесвіту нам вказують пташки,
З небес на крилах ночі Музи прилітають
І тим хто ще не спить, несуть у дар вірші

Чекаємо ліричних ми – про дружбу, про кохання,
Про зміст життя, про долю і про пошуки шляхів,
Але на жаль, сьогодні інші в нас завдання –
Про те, що душу крає, говорити я б хотів:

«А білосніжну шкіру рвуть брудним ножем –
Шматками Україну нарізають
Так! Згоден! Сотні ми солдатів збережем
А тисячі дітей нехай вщухають?

Чим кращий я за тих людей,
Яких так зрадила рідна держава?
Хто Вам дозволив, пане Президент
Пошматувати Україну, немов кусень сала?

І не козак той, у кого в полоні брат
І дусить груди «буферна свобода»
І стогне край мій від численних зрад.
«Вам добре спиться?» - Я запитую гаранта

І не буває «крайнього» села
Яким заплатимо за мир примарний
Буває тільки продана душа,
«Тонка кишка» й керманич, вибач шоколадний.

Для чого Ви тут? Щоби захищать самих себе
Підставивши людей, що радо нас вітають під удари?
А Ви вкажіть, віддали б, пане Президент,
Своїх дітей на зиму до Луганська?

Штаби й переговорників – окопи в полі рити
І шепіт «градів» слухати в ночі
Паї землі у зоні буферній їм наділити
І хай живуть тут, в очі людям дивлячись
Нехай оселяться у тих містах і селах,
Які так легко віддали цим бандюкам!
Хай виростять дітей і кинуть в землю зерно,
І, все ж, ні з чим залишаться к сивим рокам

Ганьба тим перемовникам, яких ми і не обирали
Від імені народу Україной торгувать
Їм волю дай – вони й капітуляцію би підписали
З отими інтелектуалами,
Яким двох слів до купи не вдається згрупувать

Повстань, країно не умовно – остаточно
І вибравши свободу, вже не змінюй шлях!
Не слухай зрадників і байкарів,
Я знаю точно,
Що воля здобувається лише в боях!

І Не чекай, до поки світ нам допоможе!
На кожному куті на долю ти не нарікай.
Тільки в бою, виборюється воля!
А за столом, виходить лиш – «купи-продай»

Брати на сході, щирим серцем і душей
До Вас звернусь я:
«Ми з Вами поруч і надалі разом будем,
Як не зовіть, чи «лнр» чи «новоросія» -
Була тут Україна є і далі буде!»»
…
Коли стихають постріли і тиша вуха ковдрою вкриває
На очі чорну стрічку притуляє ніч –
Моя країна й у ві сні на жаль страждає,
Бо рана, що не гоїться – болить!






Олег Трайдакало «Львівска Брама» 19.10.2014