Это цитата сообщения
Miledi1950 Оригинальное сообщениеСамотня ...
Вона давно взяла собі за моду
Ранкову каву в тиші й самоті -
Не так уже й багато насолоди,
Крім тої кави, мала у житті.
Хоч потім буде ще багато кави -
В кав'ярні, на роботі, там і сям...
З корицею, гірка і солодкава... -
Але вона любила сам на сам.
Спливуть на мить давно забуті мрії,
Вже невирАзні обриси облич,
Мов спалахи надії й безнадії,
Далекі еха згод і протиріч.
Тоді зачне гадати (знову й знову!):
Чому одна?! За що їй самота?!..
Хіба ж вона - як всі - не для любові?!
Навіщо їй одній та доброта?!..
І відповідь такОж не прИйде знову...
Холодна кава душу обпече...
Для настрою вбереться у обнову
Й сама від себе в люди утече.
І буде дарувати їм усмІшки,
І роздавати всім свою любов.
Себе вже й не згадає анітрішки
Поміж чужих довірливих розмов.
То хтось сумний поплачеться в хустинку,
То скривджений хтось виллє увесь біль -
Для кожного знайде бодай хвилинку,
Віддасть себе частинку мимовіль.
Усі у ній шукатимуть рятунку,
Усі їй понесуть свою печаль -
Але нікому й не спаде на думку,
Що жінка ця - сама, неначе сталь.
Що за життя себе загартувала
В безсонні, каві, часом - у сльозі...
Та на світанку, як ні в чім, вставала
Й ховала сльози в ранішній росі.
Сьогодні... теж збере думки докупи,
Доп'є у тиші каву чи глясе...
Й звільнившись з самоти, мов з шкаралупи,
Себе у жертву людям понесе.
© Автор: Валентина Матвіїв
Музичний супровід: Олексій Захаренко — Кришталевий сум
|
|
Рамочка від Valentina begi
