Привіт!
Сподіваюсь ти ще не забув хто пише…Ні? Дивно….
Щиро надіюся, що ти живий та здоровий,бо я вже не знаю що думати…
Це вже сьомий лист за останній час,котрий я тобі пишу, хоча ще ні на один не отримала відповіді…Не хочеш спілкуватися – завжди можна це сказати прямо, а не робити з мене дурепу, котра тільки сидить и хвилюється що там з тобою і чому немає відповіді. Ти ж сам прекрасно знаєш наскільки я не люблю подібні ігри…
Ти колись обіцяв, що не зробиш мені боляче, а що в результаті? Не знаєш? А я скажу тобі. В результаті одна моя частинка, зовсім невеличка і незначна, розбилась на дрібні шматочки. Напевно треба було це передбачити, але я знову відкрилася і повірила… Повірила в тебе, в спільне майбутнє… Чекала…Хотіла би я зараз збрехати, що мені не боляче…але навіщо…
Треба жити далі і змиритись,що я була для тебе лише іграшкою…розвагою…
Хоча я ще досі стараюсь зрозуміти твою поведінку…твоє відношення….
Ну але менше с тим… Бажаю тобі щастя і всього найкращого… незважаючи ні на що, якщо тобі буде щось потрібно, я зроблю все що в моїх силах...Це мій останній лист, бо не люблю надокучати…

З найщирішими побажаннями...


P.S. Рани, що не вбивають, роблять нас сильнішими…