Устала жить...дышать...просыпатса по утрам....
плюнула на лечение...может прискорит отдых?
но все таки больше всего я устала вспоминать то чего не было и мечтать о том чего не будет...
а может действительно ничего не было и это все моя больная фантазия?незнаю...вполне возможно...
тяжело думать о том кого больше нету...и для кого я умерла...
зато весело когда среди друзей никто не смеет произнести твое имя...
ничего....все проходит....и у меня это все пройдет....а пока....пока снова одеваю маску жизнерадосности и иду работать....

давно мене тут небуло...я робила все щоб тебе забути....старалась відволіктись....нічого не допомагає....збираюся літом їхати в один буддиський храм....раптом допоможе..незнаю....навіщо ти з*яму житті?щоб зробити боляче?смішно.....а я тобі вірила....

ось пройшов ще один новий рік....а я що роблю?замість того щоб піти кудись з друзями я сиджу за компом і пью шампанське....яке терпити неможу.....от так завжди....з Новим Роком коханий....

Знаєш...бажання застрелитись мене вже переслідує пів року...жартую....мені погано....боляче....дуже...я вже дістала Міру...
знаєш,ти пропав...тебе ніде немає...я вдячна тобі...дуже вдяячна за те що ти був...правда ти поддарував мені хибну надію що все може бути добре...що все просто може бути...ти став мені повітрям,сонцем,життям...я жила від дзвінка до дзвінка...вірила кожному твому слову...коли ти просив знайти тобі дівчину-сміялась,а тоді всю ніч плакала...дивно,бо я думала що розівчилася плакати...ти наставляв мене,підтримував в мені життя...я будувала плани на майбутнє...чекала тебе...вірила тобі і в тебе...я відкрилась тобі,як нікому до того...але потім...минуле літо...ти пропав...все зникло...ти нічого не пояснив,просто зник з мого життя......чому?я не розумію...я неможу думати ні про що інше...для мене не існує інших чоловіків...але я не буду тобі надокучати...я писала тобі...все відправлялось в пустоту...я думала з тобою щось сталось....щось страшне....я думала тільки смерть може нас розлучити...хоча якби я дізналась що ти помер мене б також нестало...і ось недавно до мене позвонила Юлька....сказала що джакоб вже тут...і що з тобою все добре...я НЕНАВИДЖУ тебе за це....ти ж обіцяв що ніколи......чуєш-НІКОЛИ не зробиш мені боляче....а поступив так як всі інші....ти відмовився від мене....хоча я нічого поганого не зробила...я ж тобі вірила...ЧОМУ????чому ти так вчинив?чому я настільки тебе кохаю?чому так боляче?
чому я вирішила це все писати?чому в мене знову течуть сльози?я ж для тебе ніхто...мене не існує...чому я зберігаю усі твої листи...чому в зачитала їх до дир?я хочу жити.....хочу бути коханою...коханою тобою....ти ж писав що любиш.....чому все змінилось?чому....

[570x428]
а я навіть неможу тебе почути и привітати....так би хотілось в цей день побачити тебе,обійняти міцно-міцно...але такого ніколи не буде....тому давлячи сльози просто, сухо кажу тобі Вітаю....

Слушать этот музыкальный файл

памятаєш...ти не одразу зрозумів ці слова.....

Привіт!
Сподіваюсь ти ще не забув хто пише…Ні? Дивно….
Щиро надіюся, що ти живий та здоровий,бо я вже не знаю що думати…
Це вже сьомий лист за останній час,котрий я тобі пишу, хоча ще ні на один не отримала відповіді…Не хочеш спілкуватися – завжди можна це сказати прямо, а не робити з мене дурепу, котра тільки сидить и хвилюється що там з тобою і чому немає відповіді. Ти ж сам прекрасно знаєш наскільки я не люблю подібні ігри…
Ти колись обіцяв, що не зробиш мені боляче, а що в результаті? Не знаєш? А я скажу тобі. В результаті одна моя частинка, зовсім невеличка і незначна, розбилась на дрібні шматочки. Напевно треба було це передбачити, але я знову відкрилася і повірила… Повірила в тебе, в спільне майбутнє… Чекала…Хотіла би я зараз збрехати, що мені не боляче…але навіщо…
Треба жити далі і змиритись,що я була для тебе лише іграшкою…розвагою…
Хоча я ще досі стараюсь зрозуміти твою поведінку…твоє відношення….
Ну але менше с тим… Бажаю тобі щастя і всього найкращого… незважаючи ні на що, якщо тобі буде щось потрібно, я зроблю все що в моїх силах...Це мій останній лист, бо не люблю надокучати…

З найщирішими побажаннями...


P.S. Рани, що не вбивають, роблять нас сильнішими…

Посвящается единственному...Когда-то он єто прочитает...примерно через год...
[398x604]