Якесь невтомне бажання жити та радіти кожному вдалому і невдалому моменту сполохнуло мене.
Мабуть,ніколи такого не відчувала,або ж дуже давно.Воно підштовхує до чогось прозоро-гарного,до свіжо-зеленого,до тихо-говорливого,до музично-гітарного.
Думки наділені лиш музикою та приємними голосами,чарівними людьми,неймовірними квітчастими деревами,фотодумками,які заполонили стіни моєї душі;свічками,які додають ноти романтичності та затишку у це незвичне місце,у якому немає ні часу,ні місця.Є лиш думки,які намагаються бути чистими.
Прозорий вітер окутує теплом,якого чекала давно.Той,який дарує щастя.Щастя,якого мало.Зате,коли воно набуває свою повну силу,відбувається диво:радіють незвично щасливі серця у теплому просторі.
[600x611]