Я щодня прокидалась зранку , бачила сонечко за вікном , раділа тому, що настав новий день сповнений пригодами, переживаннями, я розуміла і вірила , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка носитиме моє ім’я. Але вона не з*являлась, а я все більше розчаровувалась в житті, втрачала надію на щастя, добробут і любов, аж поки не зустріла його одного теплого весняного вечору в парку, де білими і рожевими квітками цвіли яблуні. Я закохалась в нього з першого погляду і моя любов була такою ж чистою і невинною як цвіт яблуні, як той аромат квітів і зелені, що заполонили повітря , як те сіреньке небо, що повернуло мені надію на життя.
Він грав на своїй старенькій скрипці, а я не зриваючи очей від нього, слухала ту чарівну мелодію, яка розтрощила ланцюги, які до цього закривали моє серце від сонячного світла. Я наче прокинулась з глибокого сна і почала жити, а висохлий сад мого серця почав цвісти всіма кольорами веселки .
Він був невисокої росту з голубими, як небо, очима і такими ж чистими, як джерельна вода з горних вершин, де не ступала людська нога. Вітерець грався з його білою сорочкою і здавалось,що хотів підняти його в небо, адже в мелодії яка звучала було втілено все прекрасне, світле, добре і вічне. Його гра не залишала байдужим нікого навколо і всі підходили ближче, щоб послухати ту неземну мелодію, яка виліковувала всі рани душі, очищувала мозок і тіло. Навіть пташки затихли, щоб не заважати. Його мелодія заворожувала, примушувала замислитися над життям і його швидкоплинністю.
В ту мить я хотіла злетіти в небо, але я лише людина і в мене немає крил. Я хотіла розчинитись у повітрі, щоб він відчув мене, зрозумів, що без мене існування на Землі неможливе, адже я основа всього сутнього.
Я знала, що цієї ночі зійде і моя зірка. Вона буде найяскравішою, найгарнішою, найсвятішою, найчарівнішою і найвищою. Вона поверне мені і всьому світу втрачену гармонію, вона змусить повірити в себе і свою внутрішню силу, в цінність життя.
Можливо ти був янголом,який спустився на землю, щоб зачарувати мене, а можливо – простим смертним.
Після того я його більше його не бачила, але того вечора він відкрив мені істину за межами досяжного. Віра , надія ,любов переповнили мою душу бажанням жити. Я навчилась ділитись своїм власним щастям з оточуючим світом, а він натомість відповів мені тим же, навіть більшим. Він подарував мені внутрішню гармонію, здорове і чисте серце, гарних друзів і кохання. Щоб щось отримати, навчіться ділитись…