«Життя несправедливе»…Нерідко всім нам приходилось чути ці слова від багатьох людей, які навіть не розуміють наскільки вона щасливі. Одна маленька невдача для них – це нещастя, кінець світу, горе, паніка! Вони завжди задають собі питання: «Чому я настільки нещасний? Чому доля до інших така поблажлива, а мені ніколи не везе? Чому я вийшла з дому так пізно. Вийшла б на годину раніше – встигла б купити ці гарні туфлі, а так ця висока повна дівчина встигла їх раніше купити? Оце нещастя» чи «Мене сьогодні покинув мій хлопець! А на запитання « Скільки ви зустрічались?» отримуємо відповідь «Шість днів» Оце нещастя!!!
Ми ж ніколи не задумувались, що ми щасливі бо живемо, бо радуємось кожному дню, що біля нас є люди, які нас люблять і поважають, що у нас є дах над головою, що ми навчаємось, працюємо і робимо когось щасливішими, що просто ми існуємо.
Ми часто несправедливі до інших але хочемо, щоб з нами були справедливим, щоб нам довіряли, в той час, коли ми самі нікому не віримо. Ми не помічаємо навіть найменших дрібниць, які можуть зробити нас щасливими. Ми йдемо по вулиці і знаходимось у стані трансу, коли ми можемо милуватись сніжинками, які кружляють у вечірньому місті, ялинками, прикрашених гірляндами , які світять з-за прилавків магазинів. Ми не помічаємо навіть галасливий сміх дітей, які зустрічають перші сніжинку і кінчиком язика намагаються спіймати перші сніжинки!
Ми весь час кудись поспішаємо, чогось прагнемо досягти, але в очах пустота, страх, ненависть! Ми самі отруюємо собі життя! Ми весь час кудись хочемо поїхати, щоб побачити заморську красу, коли вона поряд з нами, з нашим будинком, з нашим містом, у нашій країні.
Ми завжди кажемо, що живемо у жахливому суспільстві, але хто ж його таким зробив, як не ми!
А варто лише придивитися до навколишнього світу, побачити його красу, почати посміхатись, прощати, мріяти, кохати, сподіватись, чекати, допомагати іншим і ми станемо щасливішими, успішнішими, добрішими! Справедливість запанує у цьому світі!!!
Життя дається нам лише раз і тому треба прожити його гарно, щоб потім не було соромно згадувати!