Вона сиділа на березі моря моря і вдивлялась в молочну піну хвиль, вдихала морське повітря і всіма клітинами відчувала його свіжий аромат. Легкий вітерець ніжно грався з її русявим волоссям і здавалось ось-ось спліте з нього косу,блакитні очі випромінювали радість. Так,саме радість…
Дівчина раділа тому, що це було найпрекраснішим літом у її житті. Хоч і здавалось, що вона дивиться на морські хвилі, піну, золотистий пісок, але думки блукали далеко-далеко. Для неї море було символом свободи, безкінечності, чистоти, гармонії, спокою. Біля нього вона знаходила відповіді на всі запитання і ставала собою.
Дивлячись на все це, вона згадувала, як вперше познайомилась з Олександром, як він причарував її своїми аристократичними манерами, щирістю, чесністю, добротою. Перед нею промайнув той спекотній літній день після якого пішла сильна злива.
Після роботи вона вийшла з офісу, розкрила парасольку і направилась у бік тролейбусної зупинки. Від втомленості Олена нічого перед собою не бачила. Вона уявляла собі, як дійде додому, відкриє вікно квартири, впустить свіже дощове повітря і відпочине. Що ж може бути краще цього? Зробивши кілька кроків – зупинилась. Під деревом помітила маленьке та нещасне створіння.
- Що це? – запитала себе вона. Підійти чи ні?, але все ж зацікавленість взяла верх. Олена підійшла ближче. Виявилось, то сіреньке кошеня. Вона нагнулась, взяла і пригорнула його у своїх обіймах.
- Таке маленьке, але таке нещасне,- сказала вголос, сама того не помічаючи. Хто ж тебе тут покинув, чи ти заблукав?
- Благородний вчинок! – почула вона чоловічий голос за своєю спиною.
Олена обернулась. Перед нею стояв високий стрункий чоловік з темним волоссям, карими очима, дитячим носиком, що здавався смішним, пухкими губами, створені для поцілунків.
- Що за манера так підкрадатись? Ви мене налякали, - в ній заговорила жіночність, адже насправді це не налякало її.
Через декілька хвилин вони розговорились і виникло відчуття,що вони знайомі з самого народження, що завжди були разом і ніколи не розлучались. Того дня вони сиділи під дощем, а потім він підвіз її додому і запропонував ще раз зустрітись.
Після цього вони кожен день зустрічались – гуляли під літнім зірковим небом,разом ходили на пляж,цілувались на піску, годинами дивились на море не промовляючи жодного слова, які здавалися зайвими, обіймалися у парках міста, танцювали до ранку у нічних клубах.
Пройшло півтора місяця і Олександрова відпустка закінчувалась. Він повинен повернутися у столицю, де на нього чекали робота, дім, друзі.
Він виїхав сьогодні зранку. Олена розуміла, що це звичайнісінький курортний романчик у якого немає продовження. Завдяки йому вона відчула щастя та тепло. Не раз мати їй казала «Якщо кохаєш – відпусти» , і вона її відпустила, вона хотіла, щоб він знайшов своє щастя. Може це для нього було розвагою, але в далекому куточку серця вона просила Бога, щоб він про неї не забув, не забув все прекрасне.
Завтра перший день осені. З дерев почнуть випадати пожовтілі листя , земля вкриється жовтуватою ковдрою. Яка ж то буде краса! Вона гулятиме парком, приходитиме на берег моря і буде радуватись життю, але сама. Його більше поруч нема.
Вмить щось вкололо її серце і все відійшло на другий план. Олені захотілось продовження літа, захотілось відчути безкінечні обійми, поцілунки, ласку його рух, аромат його сильного тіла.
- Чому завтра осінь? Чому літо не має і 32-го, 33- го серпня…? Якби літо продовжувалось, він був би з нею. Вона замріялась…
Починало темніти, вітерець холоднішав і по шкірі стали пробігати мурахи, а повертатись додому не хотілося. Тут вона відчувала його поряд, хоч повинен бути за тисячі кілометрів від неї.
- Я тебе кохаю, не можу без тебе прожити і хвилини…Стань моєю дружиною. – почула вона його голос за своєю спиною. Вона кинулась йому в обійми і ніжно-ніжно поцілувала. Олександр надів їй на руку каблучку з діамантом.
Вони гуляли цілу ніч під зірковим небом, який здавалось зіллється з морськими хвилями..Ось воно 32 серпня! Він поряд і так буде завжди. Вона кохатиме його до останнього подиху, до того часу, як світитимуть зірки і не висохне це море. Її літо не матиме меж, як і її кохання!!!!!