Безсмертні всі: цей виховав дитину,

Той пісню написав, хоч і єдину,

А той, що не зумів цього зробить,

Коло дороги посадив ялину.

Кожна людина приходить на світ тільки для того, щоб щось зробити. Тільки для того вона зароджується, щоб колись потім стати чимось або кимось. 

Ми звикли вважати, що є люди путящі і непутящі. Є такі, що чогось добились в цьому житті. Проте на нашу думку є й такі, що марно прожили майже сторіччя. Я з чим категорично не погоджуюсь. 

Ті, хто не мав нікої місії або мав, але маленьку рано загинув. Чи помер. Той же, хто живе довго певне щось роить важливе. Ви запитаєте, який сенс життя людини, що сидить до глибокої старості в тюрмі? Певне, він є. 

Або навіщо мафіозі живе безкінечно довге життя. бо жнічого доброго він не робить. Не робить? А ви ніколи не думали над тим, що безліч людей, що роблять тільки добро забуваються відразу по їх смерті. А відомі бандити живуть і після такої. То, може, вони не такі вже погані? Вони вбивали і мали гроші на чужому лихові! Згодна. 

Відповідь простіша. Вони робили те, що мали робити. І так, як мали робити. Якби вони робили це інакше, історія була б докорінно іншою. А ми любимо наш час. Тож скажемо "дякую"?

Ні, не будемо. Їх уже немає. наше "дякую" нічого не змінить. А нас можуть неправильно зрозуміти. Потім всілякі переслідування, репересії. Просто констатуємо факт.

Інше питання, чому ми не пам*ятаємо наших героїв? Себто, тих, хто робив добро? Або пам*ятаємо, але тільки тих, хто робив "матеріальне" добро. Ми що, такі безнадійно меркантильні? Не повірю. То може те доброне таке вже й добре? Можливо, з першого погляду це взагалі дії святого. А копнеш глибше, а там--брудна водичка...

Усі без винятку залишають свій слід. У всіх можна знайти якісь позитивні якості. Треба лиш спробувати. Не будьмо догматичними. Світ ширший, ніж ми думаємо.