Якось у житті вважають, що робити дурниці і творити глобальні біди – прерогатива жінок. Але я знаю як мінімум 10 випадків, коли сильна стать сильно-сильно знеславилась. Наприклад,Адам з’їв яблуко. Так, я знаю, що зараз ви скажете. Але хіба Єва зв’язувала свого коханого, щоб насильно набити йому рота антоновкою чи ранетками? Адам сам з’їв яблуко не вдавившись і ще плямкаючи! З першої людини все і почалося. Усі необдумані вчинки, які переживали чутливі жінки.
А жінок величних, які не стояли за спиною норовливих чоловіків, сучасники відтворили, щоб покладисті “монашки” брали приклад і виражали себе у незвичних справах. Історія пам’ятає велику кількість чудових жінок, закарбовних у вічному потоці історії!
Єва – мати усіх людей, Мішель де Бонней, загадка, яка слугувала одночасно французьким принцам, англійцям, Наполеону і головне собі. Симона де Бовуар – бунтівниця буржуазії, філософ-екзістенциаліст, вождь фемінізму; Ева Перон, духовна проводирка Аргентинської нації і принцеса бідних; солодкоголоса діва Марія Каллас; Елізабет Сіддал, жінка, яку зображували як при житті, так і після нього.
Джоконда, Матір Божа, Мерилін Монро, Анджеліна Джолі і Ріанна, Брітні Спірз і Ані Лорак. І багато, багато інших. У кожного народу, в різний час свої дивовижні жіночі уособлення ідеалу, як зовнішнього, так і внутрішнього. Такий невідомий і чужий світ чоловікам, але частинку якого ми розуміємо усі як люди. Згадаймо, браття й сестри, лиху годину, коли чоловік княгині Єфросинії Ярославни князь Ігор вирушив у похід на половців. Єдиний чарівливий і найпоетичніший образ у ліро-епічній поемі “Слово похід Ігорів”, вічний образ і символ української краси – Ярославна! Де ви бачили чи чули про таку жінку, яку увіковічнили у пензлі й пері, постать, яка залишилась ідеалом для всіх назавжди? Ярославна. Знаєте таку? Так? Тоді зі мною захоплюйтесь нею. Ні? Тоді скоріше вирушаймо зі мною у незрівнянний світ реальності.
1000 років тому. Україна. Я вам розкажу, хоч це дуже важко, історію про мужність і відвагу української дівчини.
А як і всі діти сеє дитя явилося, як діти Адама і Єви, у сім’ї князя Ярослава Осмисла, сина Володимирка, онука Володаря і праонука Ростислава, який є сином Володимира і онуком Ярослава Мудрого. Родина – шановна і велична. Росло дитятко здоровим і життєрадісним, і перетворилось каченя у прекрасного лебедя, якого в дружини взяв князь Ігор.
А жінка, Єфросинія, і правда була ого-ого! Гнучка і горда, граційна і дзвінкоголоса, дивовижна і прекрасна. Княгиня поєднувала у собі несумісне: добра, добросовісна, довірлива, жартівлива і закохана, запальна, квітуча. Пишноволоса красуня була працелюбною, ніжною, порядною, поетичною, привітною, але рішучою, розсудливою, мудрою, співчутливою, щирою, шанобливою. Цікава і чудова жінка, яка вміла розмовляти з природою, мала величезне відчуття відповідальності, була чуйним, вірним і волелюбним, лагідним і беззахистним патріотом.
Вражає? Слідкуйте далі!



Чоловіки! Шукайте таких неповторних жінок, які б перевернули ваш світ і підняли на сьомі небеса щастя.
Кохання! Прекрасне відчуття, яке дарує нам подих життя. І робить нас ангелами. Як сказав Лучіано де Крескензо: “Кожен з нас ангел, але тільки з одним крилом. І ми можемо літати, тільки обійнявши один одного”. Ярославна кохала свого Ігоря.
“Полечу зозулею по Дунаєві, омочу шовковий рукав у Каялі ріці, утру князю кривавії його рани на дужому його тілі”,- молилася дружина вірная. І силою своєї любові порятувала свого чоловіка. А її плач став уособленням туги усієї землі Руської за полеглими воїнами. Вона зверталась д о природних стихій: води, вітру, неба й Сонця, благаючи про порятунок коханого і співвітчизників. “Прилелій, господине, мою ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано”. І сили небесні підкорились душевному пориві княгині. Через цей образ сильної і мужньої жінки, її устами висловилася уся туга і скорбота Русі за погиблими, надія, яка вмерла останньою.
Почули боги жінку! І щастя прийшло: “Cвітліє і трисвітліє сонце! Всім тепле і красне єси! Чому, господине, простерло гарячі промені свої на лади воїв, в полі безводнім спрагою їм луки звело, тугою їм сайдаки стягло?” Але жорстоке випробування долі відпечатолося на гарному волоссі сивиною.
Й дочекавшись свого любого мужа, сина і захистників, Єфросинія Ярославна померла через 12 місяців у 1187 році.


Саме так, невинна душа вічної жінки вплила на казковому човнику по міфічній річці Стікс до підземного царства Аїда.
А ми з вами живемо і продовжуємо досліджувати допитливий світ історії і літератури! Сьогодні ми злітали у 12 століття і дізнались про найпоетичніший образ України і ідеал жінок, княгиню Ярославну, чия сміливість і відвага надихала багатьох творців і митців, як мене. Читайте і навчайтесь, й свого не цурайтесь! А я сподіваюсь, що моя повість була гарною і не надокучливою.
(Ця історія правдива і в ній натяк, добрим молодцям урок.)


Ваша Саллі