Один день з життя олігарха
Чомусь вважається, що гроші псують людину і усі багатії – не щасливі люди. Я знаю напевне, що загалом олігархи успішні та задоволені життям народ. Авжеж, у всіх правил є виключення. Та справжня мудрість звучить: «Людей псують не гроші, а їх відсутність».
Взагалі, мажори бувають двох типів. Перші потом і кров’ю здобували гроші і тринкають їх на різні боки чи дуже економні, а другі отримали багатство у спадок і також спускають на вітер чи вкладають у прибуткові справи. Хоча існують і треті – ці здобувають зелені папірці нелегально. Але їх можна віднести до першої категорії, бо це теж праця, хоча й нечесна.
***
-Ні, я не можу. Ти збожеволіла? Як кохати без кохання?
-Дівчинко, тобі треба десь жити та їсти, а ти що хочеш завжди рахувати копійки та кидатися на боса за платнею, як собака на кістку від господаря?
-Але як? Він же старий і це не моя мрія, я хочу, щоб мене причаровували!
-Дурниці. Встанеш на ноги і тоді поживеш, як хочеш, а зараз ти бідна студентка з банальними бажаннями та дитячими казками.
Через 10 років на Ібіце у нічному клубі.
-Молодику, гаразд. Я вас розколола. Ну, міцний горішку, кажіть, що ви від мене хочете?
-Ви не зрозуміли. Я – журналіст. Хочу взяти інтерв’ю. Але раптом жінка, наче у диявола обернулась, почала відштовхувати хлопця своїм вишуканим клатчем.
-Та що Ви робите! Зупиніться! Garcon, arrete la femme! Elle est foue!*
-Знову кляті папарацці! Get away!**
-Та я звичайний журналіст, не з жовтої преси! Ось мій документ: «Журнал San Francisco Mirrows. Посада: редактор. Johnny Verna». Тепер вірете?
-Оу. Пробачте, просто ці гади увесь час переслідують мене і пишуть гидоту.
-Не дивно. Ви – одна з найскандальніших осіб світу. Але все одно залишаєтесь таємницею.
-А Ви наважились розгадати мою загадку? І вирішили це зробити вночі? – дама зайшлася дзвінким сміхом. На ній було прекрасне плаття від AKA New York з дорогим ремінцем а-ля Pucci. Гарненькі вуха та витончена шия виблискувала діамантовими дорогоцінностями. Довгі ноги взуті у витончені Jimmy Chou.
-Просто з Вами удень охорона, яка не підпускає навіть на кілометр. Тож я хотів би домовитись з Вами про зустріч на ранок.
-О, давайте о шостій вечора у King’s барі.
-Ось моя візитка. Не забудьте!
-Гаразд! – красуня побігла танцювати у не зовсім тверезому стані.
Ранок.
-Еві, закрий вікна шторами. Дай спати.
-Аліро, 14 година.
-То й що.
*Хлопець, зупиніть жінку! Вона – божевільна!
**Заберіть від мене..!
-Дзвонив якийсь Джоні Верна і хотів отримати підтвердження на якесь інтерв’ю.
-Не знаю таких. Залиш мене.
-Аліро, у тебе в сумці його візитка. Збирайся. Містер Раш задушить тебе, якщо дізнається, що ти знову не ночувала вдома та відмовила відомому журналісту у написанні статті.
Восьма вечора у барі. Аліра Раш підійшла до красунчика в костюмі. Не демократично для такого закладу.
-Доброго вечора! Містер Верна?
-Бон суар. Взагалі я Джоан де Лаура. Француз. Верна – американський псевдонім. Я вже думав Ви не прийдете.
-Ви помилились. Але я не запізнилась – це Ви прийшли раніше. То що Ви бажаєте?
-Правду. Як це бути олігархом, або дружиною олігарха. Звідки родом і що робили раніше?
Хочу путівник по Вашому житті.
-Жирно. Що багато грошей заплатять Вам?
-Сподіваюсь на Вашу честність та щирість.
-Окей. Я згодна.
-Тільки правда і нічого, крім правди?
-Так. Диктофон маєте? – чоловік задоволено кивнув головою, нажав на кнопку та напряг усі м’язи. Ось він і наблизився до ексклюзиву. Впевнений він, що цій жінці набридло лицемірство і вона розкриє усі таємниці.
Жінка нахмурила своє ідеально-рівне чоло і повільно завела мову про минуле, приховане завісою брехні.
- Я – Аліра Раш. Мені 32 роки. Насправді, мене звуть Аліна Бублікова. Родом я з Харькова, України. Народилась у бідній сім’ї. Тато – електрик. Мама – нянечка у дитсадку. Жили від зарплатні до зарплатні. Коли виповнилось 6 років, з’явилась сестричка. Часто хворіла. У 13 років було хронічне захворювання легенів. Мама працювала у 2 зміни. Тато вночі ще підпрацьовував сторожем.
Алінка вчилась на бюджетному в театралкє. Життя студента – зовсім не казкове, якщо ти не золота молодь. А дівчина не тягнула навіть на срібну чи бронзову. В гуртожитку познайомилась з Евеліною. Не талановита, але комунікабельна особа, тож мала багато друзів. Вродою не вирізнялась, але одного разу її друг, відомий фотограф, сказав: «До міста приїжджає всемогутній дядько, займається благодійністю. Вдівець. Є діти, але дорослі. Хоче одружитися». Евеліна на цю роль не підішла. Занадто проста й не вишукана. Не має аристократичних навичок. Тож вирішила допомогти подрузі – Аліні. Ця дівчина була справжнею красунею, непоганою акторкою та гарно вихованою. Вийшло все, як у казці. От-тільки принц на білом Bentley виявився старший на 23 роки. І юній україночці здався старим, промовчу ким. Але добрий дядько із зовнішністю Шона Коннері та з очами Клуні зачарував дівчину та забрав її до Америки. Родині нової дружини допоміг усіляко і поселив поряд в одному місті. Аліна швидко перетворилась у місіс Аліра Раш. Тож її минуле ніхто не знав. У коло світських левиць легко влилась. І за рік стала витонченою жінкою. Почала жити чудово і звикла вставати пізно і гуляти до ранку. Спочатку чоловік з іронією посміхався і догоджав коханій. Але потім запрацювався і, молода та енергійна засумувала. Почались тиняння по нічним клубам, скандали й за 10 років таке життя набридло. Та розумний чоловік мав контракт, який чета підписала на весіллі, що затверджував: «Дружина не має право ані на цент майна». Кудись пробитись у жінки не вдавалось, а чоловік відмовлявся допомагати, кажучи, що це не потрібно все. Статус жінки олігарха наскучив. Чоловік – жахливий трудоголік. Багато грошей, стільки маєтків, фірм, ніби збирається вже острів купляти. Сам все заробив. Почав з кіосків і продовжив гіпермаркетами. Фортуна хлопцю посміхалась всюди. Далі пішли торгово-розважальні центри. Потім Діснейленд спонсорував. Наступні слідували фірми з перевозами і все більше грошей, роботи. Дружина, діти, дім. Потім страшний жарт долі - автокатастрофа. Він вижив, а жінку не довезли до лікарні. Саме перед цим він розповідав їй, що його проекти прогоріли і справи жахливі, може стати банкрутом. Та назустріч вискочила вантажівка з п’яним водієм і авто підстрибнуло, та декілька разів перевернулось. Капот зайнявся. Знесилений чоловік опритомнів. Жінка намагалась пробити скло. Обоє отримали жахливі опіки – дружина встигла витягнути коханого, але машина вибухнула і місіс Раш накрила собою тіло чоловіка. І загинула. Можливо, дружина містера Раша була його янголом, що врятувала від загибелі. Та й справи після смерті жінки пішли стрімко вгору. І вже ніщо не могло розтопити серце, розбите на холодні осколки. Та одного разу Джефрі побачив чарівну красуню і те під груддю, що вже не мало надії, запалало гарячим вогнем. На жаль, скоро він зрозумів дівчина не кохає його, а вдячна за дари рідним та їй. От і все. Чоловік поринув у роботу, щоб придавити той біль, що гризе його душу. Чому він, а не його янгол вижив? Його кохана Елізабет. Такова ціна його успіху? Начхати на гроші, його успіх не коштує його життя. Можливо, це все його бідне дитинство? Саме тоді він заклявся стати багатієм, чого б це не коштувало. Скажете, звичайна голівудська історія? Авжеж, для того, кого це не стосувалось. Висновок: «Людину псують не гроші, а їх відсутність». Маючи гроші, хлопець не дав би клятву, але тоді, хто-зна, як склалася б його доля.Звідки знає все це моя героїня? Від містера Раш. Це дійсно добра і щира людина. Тож через 5 років життя він це все розповів новій жінці і став її кращим другом чи хрещеним батьком, котрий виповняв усі забаганки. Так і жили. І Аліра не бажала розлучення. Досі. А все ж таки французи мають особливий шарм! Аліра розлучилась з Джефрі Раш і вийшла заміж за красеня Джоана де Лаура. І стала мадам Аліра Рашбублікова де Лаура. Звучить гідно. Відкрила Spa-салон та стала телеведучою власного шоу «1 день з життя олігарха». Перший піддослідний – її новий чоловік. А Джоан став відомим письменником, журналістом та філологом. Через рік у них народились чарівні близнята.
Ось такий хеппі-енд. Вірьте у дива і вони будуть відбуватися з вами! І знову незмінно у кожній історії домінують Любов, Віра, Надія...