Той біль, що заховався у твоїх зіницях,
Твою любов, холодну і страшну,
Я бачу їх в всіх безликих лицях,
Що одягнули сіру пелену.
Цілунки в очі… На прощання.
Не бійся, я колись прийду,
Та не зважаючи на всі благання,
Тепер у далечінь піду.
Можливо буде боляче і важко,
І ти забудеш посмішку мою.
Хоч рвати фотографії не варто,
Бо досі я тебе люблю.
Минуть роки, ми станемо дорослі,
А біля роту зморшки – сміху слід,
Мабуть, тоді я завітаю в гості,
Але тепер прощай, пробач, я мушу йти.