як помітила Сашкіс, я почала писати замало.
і то дійсно так.
в мене зараз якась творча, чи пак словесна криза.
здається стільки новго, але сказати нічого.
стало не вистачати часу.
не вистачає слів.
стало замало сонця.
замало неба.
замало повітря.
мені тебе не вистачає!
тебе стало замало.
от і причина всіх недостач.
мені набридло чекати.
набридло шукати тебе поглядом у тумані.
шукати тебе серед перехожих.
заглядати під парасольки зустрічних.
заглядати в їх сірі обличчя.
кажуть, всьому свій час.
то коли вже той "свій" час настане?
чи довго ще?
і знову ця погода.
дощ.
є такий заїжджений нетом вислів, у дощ можна ховати сльози.
мені цей вислів зовсім не подобається.
чому не знаю.
якось підсвідомо.
а ще захворіла.
чхаю.
і ніс закладений.
хочу вже побачитись нарешті з Мег та Сашкіс.
сумую дуже.
нетерплячка з"їдає зсередини.
все.
пробачте, що знову замало слів.
почуттів тут думаю достатньо.