він знову сам.
і знов приділяє мені увагу.
хоча коли в нього дівчина була він і гуляв зі мною, і спілкувався нормально.
я нічого не розумію.
здається ми помінялись місцями.
мені вже майже все одно.
а от йому далеко ні.
цікаво, чим це все закінчиться?

в нього інша.
в нього інша.
в нього інша.
в нього інша.
в нього інша.
в нього інша.
в нього інша,
проносилось в голові ще вчора.
було не так боляче, як прикро.
морочив мені голову 4 місяці.
так, сьогодні рівно 4 місяці.
і в результаті обрав повний мій антипод.
а раптом він настільки тормоз, що не зрозумів за весь цей час, що я до нього щось відчувала.
не розумію.
сьогодні мені якось жахливо, нестерпно всеодно.
неочікувана байдужість.
і знову ж таки, він мені сьогодні знову написав.
я не розумію, хлопче, чого ти хочеш?!

нарешті сонце.
+13.
обіцяла собі, що в день коли буде +13 почну все змінювати.
зміни вже почались.
передусім в мені.
повітря нарешті весняне.
радію, як дитина.

вранці здається, що нічого не відчуваю до нього.
вдень мучуся. думаю.
а ввечері... ввчері просто задихаюся без цих безкінечних повідомлень.

ну от.
я тут вже рік.
гдє аплодісмєнти?)

ось зареєструвалась на formspring.me

http://www.formspring.me/disconnectme

до твіттера ніяк не дійду.
старий профайл видалила.
новий створювати лінь якось.

-Дарья, ты почему до сих пор за компьютером?!
-Мааам. Ну я еще посижу...
-Что, он пишет?
-Ну да... Он завтра уезжает. А там ни связи нормальной, ни интернета...
-И как же он там будет? Без связи, без интернета...
-Мам, а я тут без него как буду?!
-Так у тебя ж интернет есть...

Wall Street, Чехова,106.
Pandah, decem23r, кальдера.
тааааак.
то було неперевершено.
спочатку поки до того клубу дійшли.
йшли по карті намальованій на листочку з зошита.
змерзли ляшки.
потім підійшли таки до клубу.
в одному з залів тусовались якісь бабульки і дідусі.
і то було смішно, так як з іншого залу лунала вже рідна нам музика.
і здавалось враження, що ті дідусі і бабусі танцують під рок.
потім вийшов Макс, я придбала в нього квиток.
ті квитки були загорнуті в газетку.
смішно.
ну а потім почалось.
ця атмосфера, музика, люди.
чудово.
побільше б таких дійств.

сьогодні йду на концерт pandah.
нарешті побачу Сашку, Дарцю та Мег.
ух, яка ж я скатіна.
скільки ми вже не бачились.
жаль Полозов поїхав.
але дав нам наказ кричати на концерті "Панда, мы хотим от вас детей!"
оуєє.
то має бути круто.
та взагалі концерт має бути крутим.
жаль мучачік мій захворів.
мала з ним йти.
але нічого.
в понеділок вже побачимось.

ух.
сніг цей вже бісить.
все має розтанути!
а не лежати сірим лайном під ногами.
[399x480]

дарця_з_сатурну = дарцине_щастя

весна чомусь здалась.
а зима качає права.
сніг йде вже другу добу.
все знову завалило.
а я щаслива.
все ще щаслива.
все ще попереду.
сплела йому браслет.
тепер кожного разу, коли гляне на нього згадуватиме про мене. ^^

дівчата любі, зі святом.
щастя вам дівочого.
кохання.
будьте здорові.
люблю всіх вас.
:*

від почуттів втрачаю свідомість.
ладна на весь світ кричати.
к-о-х-а-ю!

Ты холодна, как плохие стихи,
Наполненные буквами дешевой тоски...

через 7 годин весна настане.
дивно так.
ніби нещодавно писала пост 31 серпня.
а вже зима закінчується.
півроку пролетіло дуже швидко.
хочу повернутись в те літо.
і в весну колишню.
сподіваюсь, що ця принесе не менше приємного та нового.
з"являються весняні запахи.
я дихаю, і мурашки по шкірі.
стільки спогадів.
весною, два роки тому вперше закохалась.
ностальгія.

з кожним днем все більше в цей океан почуттів.
я щаслива.
так, чорт забирай, я щаслива!
кожного ранку прокидаюсь з думкою про нього.
і засинаю так само.
добре вже від того, що він не байдужий до мене.
нехай лише по дружньому.

вчусь плести браслети макраме.
виходить непогано.

Мерещится..
То ли большая, то ли малая
Медведица.

You're just too good to be true.
Can't take my eyes off of you.

скоро три місяці, як живу з цими почуттями.
і все одно, що не зустрічаємось.
добре вже від того, що спілкуємось кожного дня по декілька годин підряд.
є в мене відчуття, що він так само як і я не може наважитись зробити перший крок.
і сидимо, як два дурня.
але ж скоро весна.

так, скоро весна.
сніг тане.
скрізь вода.
спочатку замети по коліна, а тепер калюжі. ><
резинові чоботи треба шукати)
вже так хочеться яскравих кольорів.
насичених ароматів.
сірість набридла.

в середу буде півроку, як я з Сашкіс та Меггі.
так круто)
затусім. :D

ще й Сашкіс придбала мобільний.
я вчора у шоці була)
тепер хоч зв"язок нормально можна буде підтримувати.

на восьме березня треба номер від класу.
і знову Даша повинна за все взятись.
ну нічого.
мені подобається бути організатором)

так, я таки кохаю.

I love you baby, and if it's quite alright.
I need you baby to warm the lonely nights.
[500x296]

живу мріями.
думки не підтверджуються словами.
слова, в свою чергу, не підтверджуються діями.
і якось добре так.
а як повернусь в реальність стає страшно.
на руці вицарапано його ім"я.
а ще на серці.
два дні до дня св. Валентина.
згадую минулорічне свято.
воно було ніяке.
весь день сиділа вдома.
а цей раз не знаю, як все вийде.
не втрачаю надії, що все вирішиться найближчим часом.
набридає формально бути просто подругою, а на справах трошки більше.
вже який раз так все.
ну нічого.
в мене часу багато.
я почекаю.

майже весь день з ним провела.
дивовижно стрибати в сніг разом.
дивовижно триматись за його руку в маршрутці.
дивовижно обережно заматувати його шию щарфом.
дивовижно посміхатись йому і бачити його посмішку.
дивовижно мати спільні плани на наступні вихідні.
дивовижно дивитись в його очі.
дивовижно жити ось так.
дивовижно.
так, я жива.

боюсь прокинутись зранку і не відчути в собі цього стану.
8 днів підряд пише, і пише, і пише.
приємно.

перестала писати.
мабуть просто виплеснула все, що було.
тепер накопичую знов.
помітила, що пишу або коли все дууже добре, або коли все так, що вдавитись хочу.
мабуть моя муза харчується сильними емоціями.

знала шину.
палець ще болить, але вже можу згинати.

підстриглась коротко.
всі кажуть, що мені так личить.
та і мені подобається.

погода класна.
давно вже такого снігу не було.
хочу, щоб завалило взагалі все нафіг.

починаю нове життя.
для початку пофарбувалась в рудий.
через тиждень зніматиму шину.
все добре, як ніяк.
з ним здається теж.
ну, хоча б не стоїть на місці.
настрій змінюється якось поденно.
день я в настрої, день ні.
і то вже задовбує.

на фізрі пошкодила палець.
ходжу тепер з шиною.
лашара)

а ще він.
видалився три тижні тому.
мовчав.
а вчора написав.
вибачився.
запропонував почати все з початку.
а що я?
я ж погодилась.
і знову.
300 повідомлень за день.
і знову з головою в цей океан.
ні, якщо ще раз так вчиниш зі мною я не витримаю.
обіцяю.
і ти пошкодуєш.
але зараз все добре.
і я не відпущу тебе.
нехай лише друзі.
нехай нічого більше обійм.
так краще.
потім легше буде.
та й що.
до біса.
живемо лише раз.
цього шансу я не втрачу.
нехай буде як буде.

зараз тільки емоції.
розриває.
ще Звірі.
ніколи не помічала в їх текстах таку глибоку суть.
і ці слова переплетені з музикою утворюють свинцеві кулі, що потрапляють в мене.
в голову, груди, живіт, руки, ноги.
наскрізні поранення.
я стікаю, ні, не кров'ю, болем.
і від цього легшає.
все зайве виходить.

я усвідомила, що в мене немає кращого друга/подруги.
і якось від цього незатишно.
мені нема кому розповісти про свої думки та почуття.
друзів звісно багато, всі чудові.
близьких друзів не багато, але теж є парочка.
а от найкращого друга, щоб можна було розказати все все на світі немає.

ну от, пишу останній в цьому році пост.
такого жахливого святкування ноого року в мене ще ніколи не було.
надіюсь, що і не буде більше.
бо компанія з кота, бабусі та ялинки мені не особливо подобається.
ні з Сашкою та Мег нормально не погуляла, ні з..хм...ні з ким.
капєц.

а вам, любі мої, я бажаю всього найнайнайкращого!
нехай 2010 рік принесе вам тонни радості, кубометри щастя та гектари любові!)
нехай всі ваші мрії здійснюються!

як же мене це все дістало.
не хочу нічого.
дайте мені чашку чаю.
я в ній топитиму сльози.