була сьогодні на спектаклі "Ленін Love Сталін Love".

ємоцій просто океан.

сподобалось.

актори віддавались на повну.

без залишку передавали кожну ємоцію глядачу.

стільки тем тепер для роздумів.

Голодомор.

скільки смертей.

скільки у цьому морі нещасть загублено пісчинок-душ.

жах просто.

оговталась лише в маршрутці.

їхала та плакала.

люди дивились на мене, як на навіжену.

та я не могла зупинитись.

я потім настав якийсь тормоз.

спустошення.

я ледве вилізла з маршрутки та доповзла до дому.

спочатку море почуттів, а потім раптово все зникло.

всеж-таки рада, що пішла. 

дякую Сашкіс за запрошення)