О Боже..... Як ти мене дратуєш..... З кожним днем, з кожною хвилиною....... Ні! Гірше!! Я ненавиджу тебе!!! Так, просто ненавиджу... Кожною частинкою свого тіла, кожною клітинкою своєї душі!!!... Твої слова, рухи, вираз твого обличчя, твоя присутність порушує мій спокій... Я в глухому куті! Ти не відпускаєш мене... Невже ти настільки сліпий і не бачиш, як мені важко з тобою!!!! Тобі ніколи не стати тим, кому я буду все пробачати, кому буду щовечора і щоранку шепотіти на вушко ніжне "люблю"... заради тебе я ніколи не стану покірнішою, спокійнішою!!! Ніколи..чуєш? ніколи тобі не стати тим єдиним... невже ти цього не бачиш??? Ти говориш, що я жорстока, психічна.. ти бачиш, як я нервуюсь щодня, але ти навіть припустити не можеш, що пора мене відпустити!!! Сама я цього не зроблю, бо більше не має сил спричиняти тобі біль... Так, не дивлячись на всю мою ненависть, в мене ще є жалість до тебе!!!!!

І найгірше те, що і без тебе я не можу... Занадто багато речей нас пов"язує!!! Прошу тебе, відпусти... В іншому разі, я просто злечу з катушок... я зірвусь!!! і ти пожалієш.... чесно!!!!