Блін, таке гамно в душі робиться... і навіть, нема з ким поділитись...
От чому, коли все добре - обов"язково мусить бути щось погане??? Чи в нас нема, блін, справжніх мужиків??? Чого вони завжди всі думають, що жінка - це прально-миючо-готуючо-прибираючий апарат, який ще й на роботу повинен ходити?! І, що найобразливіше, настільки в це свято вірять, що навіть зляться, коли ти робиш знаки протесту!!!
Нащо тоді спочатку так гарно себе поводити?? Допомагати, забезпечувати, навіть інколи балувати... Нащо показувати типу "я такий пиздатий", а потім перевертати все на голову?! Та скажи зразу: "Я - БИДЛО!!!", нічим не відрізняюсь від інших!!! Вкурвило!!!!!!!!
П.С. хлоп"ята! не треба говорити "я не такий, в мене все по-іншому!"...
дівки! не вірте їм! може ми всі стерви, але все таки вони - козли!!!!
Вчера что-то никак не получалось уснуть и я лежал и думал. А потом обратил внимание что я лежу на спине и вспомнил, что ещё год назад я полюбому всегда спал на боку, а теперь только на спине. Это заставило призадуматся и я сегодня нашел материал на тему того, что значит поза в которой ты спишь.
Многие люди даже не представляют, что их проблемы, характер, личность влияют на позу, в которой они спят. Глядя на спящего человека, психологи многое могут сказать о его проблемах. Мы тоже можем попытаться это проанализировать. Попробуем?
Досить!!! Відстаньте... Не треба трахати мою душу... Вона жива, а ви гвалтуєте її!!! Перестаньте їсти мене, повільно пережовуючи кожну клітинку мого мозку... Невже не ясно, що це мене не змінить, а лише ще більше заганяє в глухий кут!!! Важко....
[318x480]
О Боже..... Як ти мене дратуєш..... З кожним днем, з кожною хвилиною....... Ні! Гірше!! Я ненавиджу тебе!!! Так, просто ненавиджу... Кожною частинкою свого тіла, кожною клітинкою своєї душі!!!... Твої слова, рухи, вираз твого обличчя, твоя присутність порушує мій спокій... Я в глухому куті! Ти не відпускаєш мене... Невже ти настільки сліпий і не бачиш, як мені важко з тобою!!!! Тобі ніколи не стати тим, кому я буду все пробачати, кому буду щовечора і щоранку шепотіти на вушко ніжне "люблю"... заради тебе я ніколи не стану покірнішою, спокійнішою!!! Ніколи..чуєш? ніколи тобі не стати тим єдиним... невже ти цього не бачиш??? Ти говориш, що я жорстока, психічна.. ти бачиш, як я нервуюсь щодня, але ти навіть припустити не можеш, що пора мене відпустити!!! Сама я цього не зроблю, бо більше не має сил спричиняти тобі біль... Так, не дивлячись на всю мою ненависть, в мене ще є жалість до тебе!!!!!
І найгірше те, що і без тебе я не можу... Занадто багато речей нас пов"язує!!! Прошу тебе, відпусти... В іншому разі, я просто злечу з катушок... я зірвусь!!! і ти пожалієш.... чесно!!!!
[699x644]
Нещодавно вирішила, що ти мов пірсинг у серці.... І, знаєш, це мабуть найвдаліше порівняння зі всіх! Тільки от трохи невдалий пірсинг..(
Спочатку розумієш, що він не потрібний.. потім хочеться, але не наважуєшся..а ще пізніше його просто проколюють тобі, не питаючись!!! І поки серце під наркозом - все ніби впорядку... а далі..... ти розумієш, що тобі зачепили життєво-важливу артерію, яка починає кровоточити..і рана не загоюється. І навіть доторкнутись до нього не можливо - так БОЛЯЧЕ!!!
Ти, як прикраса, що приносить біль....... Якщо колись і вдасться його витягнути, викинути, то ранка не заживе - буде кровоточити при найменшому порусі душі...... А якщо й не буде крові, то рубець залишиться на завжди!!!!!
Я не вірю в чудеса, але все таки надіюсь, що з часом воно все ж заживе і я буду спокійно і з радістю згадувати ті моменти, коли серце було під наркозом.......
PS L.U.
[515x480]
Ааааааа!!!! Треба терміново повертатись сюди і виливати свої емоції, доки мій дах не покинув мене остаточно!!!!!!
И вроде всё достаточно пиздато, но всё равно какая-то хуйня. (с).
Апатія..... ->Замкнутість..... -> Шизофренія.....
Я зхожу з розуму?????
[512x384]
Настроение сейчас - фігове(- Что случилось?
- Нічого.
- Что с тобой?
- Нічого.
- Ну ничего, так ничего.
А останнє "нічого" насправді мало звучати так:
- Ти хочеш знати правду, що зі мною??? Тут є дві сторони. З твоєї - я просто дура.. А з моєї, я людина, про яку ти абсолютно нічого не знаєш. Ти не знаєш, що робиться в моїй голові, з моїми думками. Ти не знаєш, що робиться тут *Кладе руку собі на груди*. А тут болить і пече. Кажуть, там знаходиться душа... І їй боляче. Боляче не від того. що ти ніколи не будеш моїм, а лише від того, що вона любить...того, для кого це все немає значення!
P.S. Люблю тебе.........
[479x480]
Якщо якогось дня ти відчуєш, що хочеш плакати, зателефонуй до мене.. Не обіцяю, що тебе розвеселю, але можу поплакати з тобою...
Якщо якогось дня ти захочеш втікти, не бійся до мене зателефонувати.. Не обіцяю, що тебе затримаю, але я можу побігти з тобою...
Якщо якогось дня ти не захочеш нікого слухати, зателефонуй до мене.. Обіцяю бути тихо, але я буду з тобою...
Але, коли якогось дня ти зателефонуєш і ніхто не відповість, то прийди до мене, бо можу тебе потребувати!!! (с).
P.S. перекладено мною з пол. мови...

[317x450]
- Бабусю, як мені зрозуміти що я закохалася?- Ні, внученько. Кохання - це коли пам"ятаєш в чому він був одягнутий на побаченнях. А якщо пам"ятаєщ себе - то це закоханість. Склади іграшки в коробку, дитинко.
_______________________________________________________________
- Бабусю скажи мені, коли наступає час прощатися? Може краще розійтися після першої ж ночі, поки немає неоправданих надій, не чекати сварок і непотрібних пояснень, просто піти залишивши на пам"ять просто збентежений приємний спогад. Або після багатьох-багатьох ночей, коли все само по собі невідомо куди і невідомо чому зникне, таке собі спокійне розстанвання без болю, надривів, крику.
- Тут все дуже просто внученько. Вирушати треба не після якоїсь визначеної кількості ночей, а першого ж ранку, коли тобі не захочеться встати раніше і приготувати йому сніданок. Напої його тоді чаєм, поцілуй на прощання і закрий двері.
_______________________________________________________________
- Бабусю він мені і досі сниться....
- Пам"ятаєш торішній сніг...?
- До чого тут торішній сніг. Я ж поради хотіла у тебе спитати, а не про погоду говорити...
- А я тобі внучко її вже і дала. Коли ще болить, коли не до кінця забулося, якщо всередині ще щось здригається, то скажи мовчки про себе :"Торішній сніг." І спробуй віднестися до всього, що у Вас було так само. Неможливо зберегти сніжинку вліку, - приходить і її час розтанути. І хоч тобі важко зараз в це повірити, пам"ятай, обов"язково випаде новий сніг. Просто довірся часу і діждися його, нового, чистого, першого снігопаду. Але якщо ти і досі сумуєш за тим, що було - просто повторюй про себе :"торішній сніг, торішній сніг, торішній сніг"
______________________________________________________________
- Бабусю, я буду боротись за своє кохання.... Я не віддам його просто так... не опущу руки, не здамся без бою....
- Внученько - пам"яаєш таку улюблену гру школярів, коли треба бігати навколо стільців, яких менше ніж гравців. А коли закінчується музика треба зайняти стілець першим... Внученько ти ж граєш в ту саму гру, коли намагаєшся боротися... Навіщо бігати удвох, а то і утрьох довкола одного стільця, намагаючись перехитрити суперниць і зайняти стілець першим, смішити оточуючих, злитись і нервуватись...
Озирнись довкола, біля стінки стільки вільних стільців... ти вже доросла внученько, пора перестати грати в дитячі іграшки...
____________________________________________________________________
-Бабусю, чому мені так боляче? Я ревную його навіть до жіночих імен, які він називає.... Коли він не піднімає слухавку - я тут же уявляю, що він з іншою.... Коли він розповідає про якусь жінку, я одразу починаю думати чи "було" у них... Я ревную його до колишніх, до друзів, до колег на роботі, до випадкових знайомих... Як перстати себе мучити бабусю?
- Внученько, ревнощі - це брехливе відчуття. Ти не ревнуєш, ти боїшся втратити. Але ти не бійся, бо це пустий страх. Адже якщо приводу немає, то ревнувати безглуздо, а якщо він є, то ревнувати вже пізно.
_________________________________________________________________
- Всі чоловіки однакові. Варто йому лише сказати мені "привіт", як я вже знаю, як він поводитиметься далі, які анегдоти розповідатиме, як буде посміхатися, як торкатиметься, як буде сваритися і йти геть...
- Ти не права внученько. Всі чоловіки різні. Просто нам подобаються схожі чоловіки. Тобі подобаються скромні, домашні? Тоді чому ти нарікаєш, що знову попався зануда, який нікуди не хоче виходити з будинку? Якщо ти вибираєш чоловіка "душу компанії", тоді не дивуйся , що частенько доведеться його ділити з друзями, а часто і з "подругами жіночої статі"... Якщо любиш романтиків, то будь готова не лише до свічок, віршів і шампанського, а і до періодичних депрессій і зникнень, які він
Обнимать его спящего, гладить по волосам... Всматриваться в такое наивное детское лицо и ..любить..... Заботиться, ухаживать.. Быть готовой стать для него просто мамой или старшей сестрой, лишь бы быть рядом!!! Нежно целовать и прикосаться гладкой кожи, боясь разбудить ......и с грустью понимать, что он никогда не станет ТВОИМ........
П.С. вибачайте, що не на рідній мові... Просто чомусь в той момент думалось саме так)
[477x580]
Пару слов и сердце в кипяток, как чайный пакетик в кружку.
Я слечу с катушек при первой возможности.при первом случае.
а ты на раздватри зажмурь глаза и сумей не заплакать,когда подумаешь О.
Налей себе виски.а лучше какой-нибудь дешёвки.так жизненней.может мне даже жаль тебя станет.
Прочувствуй меня до кончиков пальцев и автопилотом 7 знакомых кнопок на телефоне.
А абонент больше не тот.
Он больше не обнимет тебя.
Не закричит сумашедше-долгожданно в трубку.
уже не_твоя.И только тогда чуть дрогнут коленки,ресницы затрясуться, и ты вспомнишь свою девочку.Ту,что всегда была рядом,носом уткнувшись в твою шею.
©
Иногда проще сказать "всё хорошо", чем так долго объяснять, почему я хочу разбить голову об батарею.......................
[500x362]
Сьогодні згадала, як вперше залишила повідомлення на ЛіРу... Це був щоденник Kristol.
Саме тут я знайшла людину, повідомлення якої стали відображенням мене самої... Читала її пости і бачила в них все, що сама відчувала! Тільки от написати так не могла, бо мабуть словниковий запас був замалий((
Саме ця людина стала мені близьким інет-другом! Полюбила її більше, ніж своїх реальних друзів... Завжди перечитувала її всі нові записи і переживала разом з нею... Бувало навіть таке, що коли не могла дати собі якісь відповіді, на ЛіРу зразу з"являвся її пост з тими словами, які мені були так потрібні!!!
Зараз приступила до мене якась ностальгія, але не можу зрозуміти, що відбувається.... І саме зараз так не хватає її слів... Тільки от на ЛіРу вона чомусь не появляється(((((
Лікусь! Я знаю, що ти можеш мене виручити... Не дай пропасти подрузі!!! Вернись сюди.... Я тебе чекаю...................................................