Звичайна сварка... Я вже до них звикла... Та сьогодні щось не те! Я, як і завжди не хочу тебе втратити, але... Немає моїх СМС із спробами примирення!!! Я не хочу спати (хоча не спала майже 2доби), немає бажання їсти, не можу ні з ким спілкуватись... рот не відкривається, а голова відмовляється думати... Хочеться похудати до самих костів... Ні! Хочеться просто "висохнути"... Вже в уяві бачу, як мої щоки повпадали, а під очима чорні синці, від вигляду яких люди жахаються!  О, якби це все збулось... Дивні бажання, чи не так??? :(

Старенькі напівпротерті джинси, чорна футболка та чорна кофта з капішоном "наверх", кеди... Все це зараз буде на мені і... Гайда на дах дванадцятиповерхівки... Ніякого суїциду... Я надто слабка для такого!

Лише Я, небо, птахи, пляшка слабоалкогольного "шампуню", пачка Мальборо "срібного" та книжка Ірен Роздобудько "12..."

Що ще треба для щастя в такі моменти???